Матеріальна відповідальність працівників і роботодавця. Види матеріальної відповідальності працівника

Матеріальна відповідальність працівника і роботодавця визначена в ТК. Законодавством встановлюються різні підстави для її настання, правила відшкодування заподіяної шкоди. Розглянемо деякі випадки матеріальної відповідальності працівника.

Підстави

Матеріальна відповідальність працівника за завдану шкоду настає, якщо наймач зможе довести:

Факт виникнення шкоди.

Допущене порушення співробітником, в результаті якого було завдано шкоди.

Наявність причинно-наслідкового зв’язку.

Величину шкоди.

Наявність договору про мат. відповідальності службовця.

Для цього наймач здійснює перевірку трудової дисципліни працівника, яка завдала шкоду. При необхідності формується спеціальна комісія. Керівник підприємства видає наказ, який визначає її склад.

Пояснювальна

Працівник зобов’язаний письмово роз’яснити причини, за якими він своєю поведінкою заподіяв шкоду. Це вимога встановлена у ст. 247, ч. 2 ТК. При відмові або ухиленні службовця від виконання цього обов’язку наймач складає акт. Ст. 247 ТК не встановлює строк, протягом якого працівник повинен дати пояснення. У зв’язку з тим, що притягнення до матеріальної відповідальності працівника здійснюється на підставі дисциплінарного проступку, то в таких ситуаціях можна застосувати положення ст. 193. У 1 ч., зокрема, встановлено строк – 2 робочих дні.

Права службовця

Працівник має право ознайомитися з усіма матеріалами, зібраними в ході перевірки правопорушення, що спричинило шкоду. При необхідності він може оскаржити їх, заявити клопотання і іншими методами сприяти об’єктивному аналізу того, що сталося. Крім того, працівник має право залучити представника. Така можливість закріплена у ч. 3 ст. 247 ТК. В якості представника може бути фахівець, що володіє, на думку службовця, необхідним досвідом та знаннями для законного, об’єктивного дослідження пред’явлених звинувачень.

Особливості відшкодування втрат

Порядок компенсації заподіяної шкоди включається в договір матеріальної відповідальності працівника. За ч. 1 ст. 238 ТК не підлягає відшкодуванню упущена вигода. Наймач може розраховувати на стягнення тільки прямої дійсної шкоди. Під ним слід розуміти реальне зменшення обсягу готівкового майна або погіршення стану цінностей. Матеріальна відповідальність працівника і роботодавця поширюється на об’єкти, що належать третім особам, але знаходяться на зберіганні на підприємстві. Якщо шкоди такому майну було завдано службовцям, наймач може компенсувати його на користь сторонніх суб’єктів. Керівник має право стягнути з працівника витрати або зайві виплати на відновлення, придбання майна третіх осіб.

Види матеріальної відповідальності працівника

За законодавством розмір відшкодування шкоди обмежується середньомісячним заробітком співробітників. У зв’язку з цим така матеріальна відповідальність працівника називається обмеженою. Встановлення меж для стягнення пояснюється не тільки прагненням законодавця захистити інтереси службовців, але й умовами, в яких вони виконують свої професійні обов’язки. До кінця зміни у співробітників часто знижується самоконтроль, здатність адекватно оцінювати небезпеку, яка завжди має місце при роботі з обладнанням, інструментами, матеріалами та іншим. В результаті з’являється шлюб, підвищується знос виробничих засобів. Це, в свою чергу, обумовлює виникнення матеріального збитку. В законі при цьому передбачені випадки, коли стягнення не обмежується середньомісячної з/п. Вони встановлені в ст. 243 ТК. У частині першій зазначеної статті передбачено підстави, за яких настає повна матеріальна відповідальність працівника. Вона класифікується в залежності від суб’єктного складу та характеру порушення.

Договір про повну матеріальну відповідальність працівника

Така угода укладається з повнолітнім службовцям при зарахуванні його в штат, якщо для виконання його обов’язків йому ввіряються (передаються) цінності (гроші в тому числі). Типова форма затверджена Мінпраці і соцрозвитку. В угоді встановлюються обов’язки та права наймача та службовця. Зокрема, роботодавець повинен створити для працівника належні умови, в яких останній буде здійснювати свою діяльність і забезпечувати збереження матеріальних цінностей, ввірених йому.

Якщо наймач не виконав цей обов’язок, при заподіянні шкоди майну службовець може бути звільнений від стягнення. Угода складається у двох примірниках і залишається у кожної сторони. Укладення договору здійснюється тільки з тим працівником, який виконує професійну діяльність, пов’язану з транспортуванням, зберіганням, продажем, обробкою або використанням у виробництві матеріальних цінностей. Перелік відповідних посад затверджується за дорученням уряду. Його розширення локальними нормативними актами або колективними угодами заборонено.

Ст. 243 ТК

Повна матеріальна відповідальність працівника має місце при:

Недостачі цінностей, ввірених службовця у відповідності зі спеціальним письмовим угодою чи отриманих по разовому документа.

Умисному заподіянні шкоди працівником майну наймача.

Заподіяння шкоди в стані сп’яніння (наркотичного, алкогольного та ін.).

Заподіяння шкоди в результаті злочинного діяння, вина за вчинення якого доведена в суді.

Завданні збитків адміністративним порушенням, якщо до службовця були застосовані заходи впливу або встановлено факт псування, знищення або розтрата ввіреного майна.

Розголошення відомостей, які становлять державну, комерційну або іншу таємницю, яка охороняється законом.

Завданні збитків у неробочий час при використанні виробничих засобів, що належать наймачеві, у власних інтересах.

Суб’єктний склад

В законодавстві передбачені види матеріальної відповідальності працівника залежно від його посади. Так, у ст. 243 ч. 2 ТК вона встановлена для головного бухгалтера, заступника керівника підприємства. Директор організації несе відповідальність за ч. 1 ст. 277 ТК. З передбачених законом підстав він компенсує шкоду, заподіяну його винним поведінкою, за ч. 2 зазначеної статті. Не досяг 18 років працівник несе матеріальну відповідальність тільки за:

Умисному заподіянні збитків.

Заподіяння шкоди в стані сп’яніння.

Заподіянні збитку в результаті злочину або адміністративного порушення.

Інші випадки

Матеріальна відповідальність працівників може бути не тільки індивідуальної, а й колективної (бригадної). Вона також настає на підставі угоди. Керівник підприємства укладає договір з бригадою, якщо при виконанні ними роботи, пов’язаної з продажем, транспортуванням, зберіганням, застосуванням або іншим використанням майна, що не можна встановити обмежену відповідальність кожного працівника і оформити її відповідним документом. Угода укладається з усіма членами бригади. Ініціатива, як правило, виходить від керівника та оформлюється його розпорядженням (наказом). Цей документ додається до угоди. У договорі повинні бути закріплені:

Предмет угоди.

Обов’язки і права бригади і керівника підприємства.

Порядок звітності та обліку.

Правила компенсації шкоди.

Договір повинен бути підписаний керівником, начальником бригади і всіма її членами.

Специфіка угоди

Роботодавець призначає керівника бригади своїм розпорядженням. На період відсутності начальника колективу його обов’язки покладаються на одного з членів. У разі виходу або прийому співробітника в бригаду договір не переукладається. Повторне підписання угоди здійснюється, якщо вибуває більше половини учасників від початкового складу або начальник колективу. При прийомі співробітників у бригаду в договорі вказується дата зарахування в штат. Включені до складу колективу службовці розписуються в угоді. Договір повинен містити обов’язок наймача створювати бригаді належні умови для забезпечення збереженості матеріальних цінностей, переданих їм для виконання доручених функцій.

Керівник підприємства повинен своєчасно вживати заходів по виявленню і ліквідації причин, що перешкоджають збереженню цілісності майна. Він також зобов’язаний виявляти осіб, винних у заподіянні шкоди, застосовувати до них відповідне покарання. У договорі встановлюється матеріальна відповідальність працівників за прямі дійсні збитки, а також втрати, що виникли у наймача внаслідок відшкодування шкоди третім особам.

Величина компенсації

Розмір шкоди, завданої майну підприємства, встановлюється у відповідності з фактичними втратами. Вони обчислюються за ринковою вартістю, що діє в даній місцевості на момент події. При цьому величина збитку не може бути менше ціни втрачених цінностей за даними бухгалтерської звітності. При розрахунках враховується рівень зносу майна. У частині 2 ст. 246 ТК законодавством може встановлюватися спеціальний порядок визначення розміру шкоди, завданої керівнику підприємства внаслідок розкрадання, умисного псування, втрати або нестачі окремих типів цінностей.

До них, зокрема, відносять дорогоцінні метали, дорогоцінні камені та ін. Дане положення поширюється на ситуації, коли фактична шкода перевищує номінальний розмір. У ФЗ №3 передбачається матеріальна відповідальність працівників, в 100 разів перевищує дійсну шкоду, заподіяну підприємству.

Обмежений стягнення

Матеріальна відповідальність працівників за шкоду може встановлюватися в розмірі, що не перевищує:

Середньомісячного заробітку.

Трьох окладів за місяць.

При відсутності підстав для стягнення підвищеної суми всі службовці відшкодовують шкоду в розмірі середньомісячної оплати праці. Встановлено підстави, за якими така відповідальність настає для керівників підприємств:

Заподіяння шкоди зайвими виплатами. Під такими виплатами слід розуміти суми штрафів, зарплати, нарахованої звільненому службовця внаслідок затримки надання йому трудової книжки з вини наймача, а також оплати зайвих відпускних днів без винятку прогулів.

Нанесення шкоди у зв’язку з неправильною організацією обліку і зберігання майна, грошових коштів.

Заподіяння шкоди внаслідок невжиття належних заходів щодо запобігання простою, випуску неякісних виробів, розкрадання, зіпсуття або знищення цінностей.

Підвищена компенсація

В яких випадках настає така матеріальна відповідальність працівників? РФ – держава, яка прагне до забезпечення захисту інтересів працівників підприємства. У зв’язку з цим законодавством встановлена підвищена матеріальна відповідальність працівників, які обіймають певні посади. Зокрема, винні в незаконному переведенні чи звільненні працівника особи зобов’язані компенсувати заподіяну шкоду в розмірі 3 місячних окладів. Аналогічне встановлено стягнення для посадових осіб при затримці виконання судового рішення про поновлення працівника на підприємстві. Стягнення у таких ситуаціях ставиться суб’єкту, винному в явному порушенні законодавства при звільненні або переведенні спеціаліста. Такими діями, зокрема, визнаються:

Розірвання контракту за ініціативою керівника без погодження з відповідним виборним органом працівників (профспілкою), коли згода вимагається законом або іншими підставами, встановленим в угодах.

Звільнення жінок при наявності обставин, при яких розірвання контракту неприпустимо.

Звільнення від займаної посади неповнолітніх працівників без погодження з держінспекцією з питань праці та територіальної КДН.

Розірвання контракту або переклад не звільнених від виробничих обов’язків голів та членів профспілок, профорганизаторов з порушенням встановлених у законі правових гарантій.

Зміна місця діяльності співробітника без його згоди.

Переведення або звільнення члена ради колективу працівників без погодження з радою.

Додатково

Матеріальна відповідальність працівників встановлюється в судовому порядку, якщо:

Службовці відмовляються відшкодовувати шкоду в добровільному порядку.

Сума збитку вище середньомісячного заробітку.

Працівник звільнився, але заборгованість за заподіяну шкоду не погасив.

Службовець має право відшкодувати завдані внаслідок його дій шкоди з власної ініціативи частково або повністю. За угодою сторін може встановлюватися розстрочка для погашення виниклої заборгованості. У таких ситуаціях співробітник дає письмове зобов’язання про те, що відшкодує шкоду в конкретні терміни. В угоді вказується точна сума платежів. За згодою керівника підприємства працівник може в якості компенсації передати наймачеві рівноцінне майно або виправити пошкодження цінностей, що належать підприємству. Матеріальна відповідальність працівників може бути зменшена за рішенням адміністрації організації. Керівник підприємства також вправі відмовитися від стягнення шкоди з співробітників. При заподіянні шкоди внаслідок адміністративного проступку наймач може направити матеріали справи до правоохоронних органів. Якщо мало місце дисциплінарні порушення, керівник має право застосувати відповідні заходи до винної самостійно.

Висновок

При виникненні матеріального збитку керівник підприємства повинен провести внутрішнє розслідування події. У таких ситуаціях, як правило, створюється спеціальна комісія. У неї входять представники профспілки і наймача. В ході розслідування повинні бути встановлені всі обставини події, визначені конкретні винні, встановлено розмір збитків. У разі неможливості виявити осіб, які вчинили дії, що спричинили шкоду, керівник підприємства звертається в правоохоронні органи.

Службовці мають право оскаржити дії керівника, заявити клопотання, подати докази своєї непричетності до події. У ТК встановлені обставини, при настанні яких виключається матеріальна відповідальність працівників. Це можливо при настанні крайньої необхідності, під дією непереборної сили, за невиконання наймачем його обов’язків щодо створення належних умов для забезпечення схоронності цінностей, ввірених працівникові. Службовець може звільнятися від матеріальної відповідальності також у випадку необхідної оборони, а також при нормальному господарському ризику.