Стаття 236 ТК РФ. Матеріальна відповідальність роботодавця за затримку виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику

Віктор Кузьмін

1 minute

При працевлаштуванні між керівником фірми і новим працівником обов’язково укладається трудовий договір. Цей документ, крім іншого, містить інформацію про те, який розмір зарплати, коли вона виплачується і які призначаються надбавки. Нерідко громадяни змушені стикатися з тим, що керівники фірм порушують основні умови угоди. У цьому випадку роботодавець притягується до відповідальності за затримку виплати заробітної плати.

Відповідальність може мати місце в кількох видах, причому самі працівники повинні піклуватися про те, щоб заходи покарання застосовувалися до роботодавців.

Види відповідальності

У ТК чітко вказується, що кожна людина, яка офіційно працює в якій-небудь компанії, може розраховувати на оплату своєї праці. Це прописується в статті 37 Конституції україни та статті 21 ТК. Відповідальність роботодавця за затримку виплати заробітної плати вказується в статті 362 ТК. Тут сказано, що керівництво компанії та інші посадові особи, які зобов’язані виплачувати винагороду працівникам, несуть відповідальність за порушення в межах інформації, що міститься у федеральному законодавстві.

У статті 419 ТК вказується, що громадяни можуть залучатися до різних видів відповідальності. Вона може бути матеріальної, дисциплінарної, адміністративної або кримінальної.

Матеріальна

Кожна компанія, не виплачує кошти працівникам, повинна нести матеріальну відповідальність. Дана інформація міститься в статті 236 ТК РФ. Керівник зобов’язаний відшкодовувати шкоду, заподіяну офіційно працевлаштованим у фірмі фахівцям.

Матеріальна відповідальність роботодавця за затримку виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику, полягає в тому, що керівництво фірми повинно виплатити ці кошти у вигляді грошової компенсації з відсотками. Для розрахунку даної компенсації враховується 1/300 ставки рефінансування, встановленої ЦБ на день виплати зарплати. Під час розрахунку враховуються всі дні затримки.

Додатково працівники можуть зажадати відшкодувати їм завдану моральну шкоду. При розрахунку неустойки за затримку виплати заробітної плати береться до уваги більший за розміром показник, тому налічується суттєва сума. Це дозволяє роботодавцям більш відповідально ставитися до своїх обов’язків за трудовим договором.

Дисциплінарна

У статті 192 ТК містяться відомості про те, що якщо працівник фірми, який повинен стежити за своєчасністю виплати зарплати та інших платежів іншим співробітникам, допускає якісь помилки при виконанні трудових обов’язків, то він притягується до дисциплінарної відповідальності.

Зазвичай відсутність у встановлений термін виплати заробітної плати пов’язано з тим, що керівник фірми або інші уповноважені особи не справляються зі своїми обов’язками. Саме до них застосовується цей вид відповідальності.

Адміністративна

При порушенні вимог ТК роботодавець несе адміністративну відповідальність. Вона представлена накладенням штрафів. Їх розмір залежить від того, хто саме порушив вимоги законодавства, тому адміністративна відповідальність роботодавця за затримку виплати заробітної плати буде різною:

керівництво фірми і посадові особи сплачують від 10 до 20 тис. руб.;
якщо роботодавцем виступає ІП, то штраф варіюється від 1 до 5 тис. руб.;
на компанію може накладатися штраф у розмірі від 30 до 50 тис. руб.

Нерідко права працівника при затримці виплати заробітної плати порушуються не один раз, а повторно. У цьому випадку збільшується розмір штрафів:

керівники і посадові особи сплачують від 20 до 30 тис. руб. і звільняються від посади керівного працівника на 3 роки;
ІП сплачують штраф від 10 до 30 тис. руб.;
організація зобов’язана перераховувати від 50 до 100 тис. руб. у вигляді штрафу.

Будь директор зобов’язаний відповідально ставитися до вимог і своєчасно перераховувати найманим працівникам належні їм кошти.

Кримінальна

У деяких ситуаціях керівник фірми може притягуватися до кримінальної відповідальності. Такі заходи використовуються, коли є докази того, що власник фірми умисно не виплачує кошти працівникам, щоб користуватися цими грошима в особистих цілях.

Кримінальна відповідальність роботодавця за затримку виплати заробітної плати передбачає призначення дійсно серйозних заходів покарання. Важливо враховувати положення Кримінального кодексу, щоб не втратити своєї фірми чи свободи.

Якщо керівник підприємства частково не виплачує працівникам їх зарплату протягом трьох місяців, або працівники отримують менші кошти, ніж це належить за індивідуальним або колективним договором, то до керівника можуть застосовуватися різні заходи:

штраф до 120 тис. руб., – при його розрахунку може враховуватися дохід роботодавця, отриманий протягом одного року;
керівник позбавляється можливості протягом одного року обіймати будь-які керівні посади і працювати в аналогічній сфері діяльності;
може по суду призначатися покарання у вигляді примусових робіт терміном до двох років;
позбавлення волі на строк до 1 року.

Якщо виникає прострочення, що перевищує за тривалістю два місяці, то використовуються більш жорсткі міри покарання. По ТК РФ затримка виплати заробітної плати може призвести до серйозних наслідків для керівника, таким як:

Штраф від 100 тис. руб. до 500 тис. руб. Для визначення суми платежу може враховуватися дохід керівника за три роки роботи.
Керівництво залучається до примусових робіт, причому їх строк може досягати трьох років.
Роботодавець позбавляється права працювати в конкретній області терміном на три роки або зовсім безстроково.
Директор організації може позбутися свободи на період до трьох років, а також одночасно з цим можливості працювати на керівних посадах або в певних областях безстроково або на термін від трьох років.

Тому кожен керівник організації повинен відповідально підходити до виплати зарплати. Якщо буде порушуватися трудове законодавство, то буде застосовуватися не тільки стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати – роботодавця можуть притягнути до кримінальної відповідальності.

Відшкодування моральної шкоди

Працівники, які не отримали свої кошти у встановлені строки, можуть вимагати від роботодавця відшкодування моральної шкоди. У статті 237 Трудового кодексу зазначається, що якщо громадянину наноситься шкоди неправомірними діями або бездіяльністю керівництва фірми, де він працює, то він отримує компенсацію моральної шкоди. Для цього зазвичай прописуються умови визначення даної плати в колективному договорі або у індивідуальному трудовому угоді.

Якщо роботодавець не згоден добровільно виплачувати компенсацію, то наймані робітники можуть звернутися за допомогою до суду. Для цього у них повинні бути вагомі докази порушення прав працівників підприємства.

За статтею 151 Цивільного кодексу моральну шкоду представлений моральними чи фізичними стражданнями людини, які виникли в результаті незаконних дій роботодавця. Зазвичай вони пов’язані з тим, що порушуються права громадянина або виявляється посягання на його майно.

Відшкодування завданої моральної шкоди може знадобитися не тільки у разі несвоєчасного перерахування зарплати, але і при неправомірному звільненні або незаконному переведенні на іншу посаду.

Моральна шкода може бути відшкодована лише у вигляді певної грошової компенсації. Її розмір визначається положеннями наявного трудового договору.

Нюанси притягнення до матеріальної відповідальності

Найбільш часто при затримці зарплати роботодавці залучаються саме до матеріальної відповідальності. Незалежно від причини затримки виплати заробітної плати роботодавці повинні сплачувати штрафи і компенсації працівникам. До особливостей виплат відносяться наступні:

всі співробітники можуть вимагати не тільки оплату своєї праці, але і нарахування відсотків, представлених компенсацією моральної шкоди;
на підставі ст. 136 ТК у роботодавця є тільки 15 днів на затримку, тому якщо даний термін перевищується, то власник бізнесу притягується до відповідальності;
точна дата, коли мають перераховуватися кошти, визначена у внутрішній документації кожної компанії і підкріплена угоди, які підписуються між працівником і роботодавцем;
компенсації, які виплачуються за затримку зарплати за ст. 236 ТК РФ, не підлягають оподаткуванню та не враховуються при визначенні податку на прибуток компанії, але при цьому з них стягуються кошти для перерахування страхових внесків;
роботодавець при бажанні може збільшити розмір компенсації, причому нерідко даний момент прописується в трудовому договорі або в регіональних нормативних актах;
надання компенсації виступає прямим обов’язком роботодавця, тому співробітники не мають для цього подавати будь-які заяви керівнику;
виплачується неустойка спільно з затриманої зарплатою.

Якщо ж роботодавець не слід вимогам законодавства та не перераховує належні кошти, то працівники повинні звертатися за допомогою в житлову інспекцію або в суд.

Чи може працівник призупинити свою роботу?

За законом офіційно працевлаштовані працівники можуть не приходити на своє робоче місце, якщо вони не отримують зарплату вчасно. Це допускається, якщо прострочення перевищує 15 днів. Даний факт закріплюється в ст. 142 ТК. Про прийняте рішення співробітник компанії повинен повідомити роботодавця у письмовому вигляді.

Як тільки за трудовим договором зарплата перераховується, керівник підприємства направляє співробітникові відповідне письмове повідомлення. Після цього фахівець повинен вийти на роботу, інакше пропуск буде зафіксований як прогул. За той період, що співробітник не виходив на роботу з-за невиплат, нараховується заробітна плата в повному розмірі.

Як правильно поступати працівникам при затримці зарплати?

Якщо у встановлений термін все ще відсутні перерахування, то це не може бути підставою для подання позову, прогулу або написання скарги в трудову інспекцію. За ст. 142 ТК затримка повинна становити більше 15 днів, щоб була можливість застосувати до недобросовісному роботодавцеві правові заходи впливу.

За таких умов працівники можуть не виходити на робоче місце. Не допускається користуватися цим правом держслужбовцям, працівникам МНС або правоохоронних органів, а також деяких інших спеціалізованих компаній і виробництв.

Якщо при виплаті зарплати з затримкою відсутня нарахована компенсація, то спочатку треба звернутися до роботодавця, щоб з’ясувати, з якої причини не були виплачені ці кошти. Якщо керівник фірми відмовляється від нарахування неустойки, то доведеться звертатися зі скаргами в компетентні державні органи (прокуратуру, трудову інспекцію, суд тощо).

Куди звернутися?

Існує кілька державних органів, які можуть допомогти працівникам отримати компенсацію від роботодавця. Спочатку рекомендується звертатися із заявою в трудову інспекцію. Для цього формується спеціальна скарга, що включає відомості:

місце знаходження та назва організації, яка є боржником;
відомості про заявника, а саме: місце роботи, посада, дата, коли повинні були перераховуватися кошти та інші відомості, що дозволяють розібратися в нюансах порушення з боку роботодавця;
період прострочення;
сума, яка має виплачуватися заявнику на роботі.

На підставі цієї заяви працівниками трудової інспекції буде проведена позапланова перевірка, щоб переконатися в достовірності зазначених у заяві фактів. Якщо виявляються порушення, то виноситься припис про їх усунення. Одночасно з цим призначаються значні штрафи.

Якщо період прострочення перевищує 15 днів, то трудова інспекція самостійно може подати позов до суду на компанію.

Звернення в прокуратуру

Ця організація також захищає права працівників. Якщо є ознаки злочину з боку роботодавця, то треба написати заяву та зареєструвати його у чергового слідчого.

У документі прописуються всі особливості проблеми і вказується прохання розібратися в ситуації. На підставі цього клопотання проводиться перевірка компанії. Підприємство притягається до адміністративної відповідальності, а ось директор може каратися на підставі положень Кримінального кодексу.

Наприкінці перевірки виноситься припис усунути всі порушення. При наявності ознак злочину справа передається в слідчий комітет для порушення кримінальної справи.

Передача позову в суд

Захистом прав працівників додатково займаються судові органи. Для цього офіційно працюючими громадянами подається позовна заява про затримку виплати заробітної плати. Вимоги можуть бути заявлені протягом року з того дня, коли повинна була бути перерахована зарплата громадянину. Додатково через суд можна вимагати нарахування неустойки та компенсації за завдані моральні страждання.

До позовом потрібно додати копію трудової угоди і трудової книжки, довідку 2-НДФЛ за рік роботи і розрахунковий лист. Сам позивач повинен правильно розрахувати заборгованість та компенсацію, причому розрахунку обов’язково додаються до позову. У громадянина повинні бути докази того, що відсутність зарплати завдало йому моральної шкоди.

Таким чином, кожен роботодавець несе обов’язок своєчасно перераховувати зарплату всім офіційно працевлаштованим працівникам. Якщо зафіксована затримка виплат, що перевищує 15 днів, то це є підставою для співробітників вимагати нарахування неустойки або зовсім компенсації моральної шкоди. Працівники можуть звертатися в різні організації, наприклад, в трудову інспекцію, прокуратуру чи суд. Покарання для роботодавців виноситься суворе, причому в деяких ситуаціях власники бізнесу можуть залучатися до кримінальної відповідальності.