Закритий пайовий інвестиційний фонд нерухомості

Про фінанси будівельного світу

Ще зовсім недавно створення до вісімдесяти відсотків всієї нерухомості забезпечувалося кінцевим споживачем, тобто особами, що планували жити і працювати в нових квартирах і будинках. Тому часто виникали ситуації, коли починали будувати, маючи лише 10-20 % необхідних коштів. Цього вистачало на паркан і початок земельних робіт. При цьому існував розрахунок на кредити або продаж ще не створеної нерухомості фізичним або юридичним особам. У деякому роді це був житлові кооператив. Принцип роботи був наступним: продаємо кілька квартир, будуємо перший поверх. Потім чекаємо, поки хтось купить ще. Перші покупці в такому випадку сильно ризикували, адже вони могли чекати досить довго, поки будівля буде доведено до кінця.

Був у цій схемі і один мінус – відсутній контроль за цільовим фінансуванням. А це часто оберталося гучними скандалами, в яких ошукані пайовики були потерпілими. Прийняття федерального закону № 214-ФЗ дозволило розпочати процес витіснення споживчого капіталу на пізній етап. Одночасно існує розуміння того, що його треба чимось замінити. Інакше скорочення обсягів будівництва і зростання цін на житло – не за горами. Згідно з цим законом (№ 214-ФЗ) виділяють кредитні (банківські структури) та інвестиційні (ЗПИФН) кошти для будівництва.

Хоча тут є свої нюанси. Так, держава змогла подбати про захист громадян, хоча і відштовхнуло банки від даного сегменту ринку. Чому? Справа в тому, що законодавством Російської Федерації була введена норма солідарної відповідальності фінансової установи з забудовником. Це зроблено з метою перетворення інституційних інвесторів в гарантію закінчення будівництва.