Відпустку через 6 місяців – право чи обовязок роботодавця?

Інші положення про надання оплачуваних відпусток працівникам

Як вже було згадано вище, оплачуваний відпочинок повинен надаватися працівникові кожен рік, а право на застосування такої перерви за перші дванадцять місяців трудової діяльності виникає у громадянина після закінчення півроку його регулярної роботи у того чи іншого роботодавця.

Відпустку за другий та наступні роки може бути використаний в будь-вибіркове час згідно черговості надання регулярної оплачуваної відпочинку, який встановлюється у того чи іншого роботодавця. Співробітники, які були прийняті в установу після затвердження графіка відпусток, йдуть відпочивати не за його параметрами, а за відповідними заявами. Тобто виходить, що після закінчення шести місяців трудової діяльності у громадянина з’являється право на відпустку, а у роботодавця виникає обов’язок на його надання у тому випадку, якщо працівник напише відповідну заяву.

Розглянемо питання того, право або обов’язок по ТК відпустки через 6 місяців.

Взаємні інтереси

Поряд з цим, при наданні подібного відпустки обидва учасника трудових відносин і працівник, і роботодавець повинні враховувати взаємні інтереси один одного, а, крім того, можливості на узгодження початкової дати відпочинку. Визначати дату виходу у відпустку в самостійному порядку, а також самовільно йти до нього працівник, зрозуміло, права не має. До винятків можна віднести деякі окремі категорії громадян, які можуть скористатися відпусткою без урахування думки свого роботодавця, наприклад, працівники, які молодші вісімнадцяти років і так далі.

Право або обов’язок – відпустка працівника через 6 місяців?

Таким чином, слід зробити висновок про те, що, безумовно, штатний працівник має повне право на одержання відпустки за фактом закінчення шести місяців трудової діяльності у конкретного роботодавця. Крім того, в тому випадку, якщо громадянин звертається до роботодавця із заявою на надання йому часу для відпочинку, то начальство не має права відмовити йому в цьому.

У тому випадку, якщо виділення відпустки, на думку начальства, може несприятливо позначитися на нормальному і успішному ході діяльності установи, то роботодавець може тільки в формі пропозиції попросити свого штатного працівника перенести відпочинок на інший більш відповідний проміжок часу, пояснивши при цьому громадянину склалася на підприємстві несприятливу ситуацію. Але, якщо працівник не бажає погоджуватися на подібний перенесення, то не відпустити його в бажаний відпустку роботодавець просто не має права.