Інструкція щодо заповнення трудових книжок: короткий зміст з прикладами

Робота з дублікатом, вкладишем

Як ми вже сказали вище, в деяких випадках найманий працівник може запросити у кадровиків дублікат трудової книжки. Це правило було встановлено у 2003-му, не зникло воно в році, що знаменував собою 10 років, що минули з тих пір, як з’явилася “федеральна” інструкція щодо заповнення трудових книжок (2013). Вкладиш до трудової книжки, до речі, – ще один важливий і затребуваний, поряд з дублікатом, додатковий документ. Те, як працювати з ним, ми сьогодні вивчимо.

Спочатку про те, як правильно заповнювати дублікат.

Якщо найманий працівник вже має досвід роботи, то необхідно якось зафіксувати тривалість наявного у нього трудового стажу. Це робиться у графі 3-го розділу, де вказуються відомості про роботу. Тривалість стажу фіксується сумарно в роках, місяцях, а також днями роботи, але без вказівки компаній-наймачів і посад. Однак “розшифрувати” дані все ж потрібно, маючи при цьому документи, що підтверджують роботу там-то. У кожній новій рядку вказується найменування попередніх фірм-наймачів, посади, терміни виконання трудових функцій.

Тепер про вкладиші. Цей елемент додається в трудову книжку, якщо всі сторінки в якомусь з розділів заповнені. Структура вкладиша абсолютно ідентична основного документу. Правила заповнення абсолютно ті ж. Важливо знати, що без трудової книжки він недійсний. Вкладиш, між тим, – такий самий офіційний документ. Він виготовляється на спеціальному бланку, що володіє елементами захисту від підробок. На роботодавців законом покладено обов’язок мати в наявності достатню кількість бланків (так само як і порожніх зразків трудових книжок).