Тарифна і безтарифна система оплати праці. Безтарифна система оплати праці: види, сутність

Кількість етапів і рівень складності

Безтарифна система оплати праці за такою схемою використовується у тимчасових колективах при індивідуально-командній формі діяльності. Нарахування винагороди таким способом здійснюється при виробництві, проектуванні інженерних конструкцій, виробів та іншого. При цьому процес безпосередньої розробки певної частини програмного коду або конкретного елемента в пристрої виконує один працівник. Повне формування проекту здійснює весь колектив.

Плюси і мінуси схеми

Безтарифна система виступає як певна спроба виправити деякі недоліки тарифної моделі. В останньому випадку часто присвоєння кваліфікаційних розрядів здійснюється не при досягненні працівниками певного рівня, а за “вислугу років”. Тобто фахівець отримує підвищення тому, що тривалий час працював на підприємстві. З одного боку, отриманий розряд розмежовує новачків і досвідчених співробітників. Однак разом з цим, така практика зрівнює фахівців з однаковими категоріями та розрядами.

У такій ситуації для заохочення хорошого працівника начальники підрозділів часто намагаються підвищити його рівень не тому, що він досяг, а з-за того, що продуктивність інших значно нижче. З часом це призводить до того, що в компанії кваліфікаційний розряд персоналу в середньому наближений до 5-6, а велика частина інженерно-технічних фахівців отримують 1 категорію. Безтарифна система оплати праці передбачає присвоєння особистих коефіцієнтів. Цей процес, однак, завжди суб’єктивний, притому, що кваліфікаційний розряд дається у відповідності з встановленим чітким порядком, після здачі іспиту. Тобто, незважаючи на описані вище застереження, в останньому випадку більше об’єктивності.