Ст. 65 АПК РФ. Обовязок доказування. Діюча редакція з коментарями

Конституція закріплює принцип рівноправності та змагальності сторін при здійсненні судочинства. Він встановлений у 123 статті Основного Закону. Для забезпечення реалізації цього принципу нормативними актами визначається конкретний порядок розгляду спорів, закріплюються права і обов’язки сторін. Кожен учасник виробництва відстоює свою позицію, використовуючи для цього законні кошти. Для підтвердження тих чи інших фактів суб’єкти наводять докази. У суді використовуються тільки ті з них, які здобуті законним шляхом і є достовірними. Інстанція, разбирающая спір, має перевірити отримані матеріали від учасників виробництва.

Обов’язок доказування

АПК РФ встановлює, що кожен суб’єкт, який бере участь в спорі, не повинен підтвердити документами або іншими матеріалами факти, на які він посилається при висуненні вимог і заперечень. Сторонами виробництва, як відомо, можуть бути не тільки комерційні організації та громадяни, але і органи територіального або державного управління, інші структури і посадові особи. Як правило, оскаржуються рішення, винесені ними, дії/бездіяльності. При залученні цих органів та службовців до розгляду подання доказів покладається на них.

Загальні правила

Обставини, що мають значення для правильного розгляду справи, встановлюються на підставі заперечень і вимог суб’єктів, що беруть участь у спорі, відповідно до матеріально-правових норм, що підлягають застосуванню в конкретному випадку. Сторони повинні ознайомити один одного з матеріалами, що підтверджують їх позицію, до початку засідання. Строки подання доказів також можуть встановлюватися інстанцією, разбирающей спір, якщо інше не передбачено в законі. Учасники провадження вправі посилатися тільки на ті матеріали, з якими інші особи, залучені до виробництва, були ознайомлені заздалегідь.

Відповідальність

Якщо докази подані з порушенням, законодавство передбачає негативні наслідки. Зокрема, на суб’єкта, що не виконав розпорядження, інстанція, разбирающая спір, може віднести витрати, пов’язані з виробництвом, незалежно від його результату. У число порушень, крім іншого, входить і недотримання періоду, встановленого для пред’явлення доказів.

Пояснення

Всі наведені вище правила присутні в ст. 65 АПК РФ. Чинна редакція норми спрямована на забезпечення захисту інтересів і прав осіб, які ведуть підприємницьку або іншу економічну діяльність. Положення статті конкретизують принцип змагальності і рівноправності сторін виробництва. Існує думка, що ч. 1 ст. 65 АПК РФ порушує конституційні права суб’єктів. Однак цей висновок хибний. Положення частини першої ст. 65 АПК РФ означає, що інстанція, разбирающая спір, не може самостійно визначати факти, істотні для виробництва, на підставі зібраних матеріалів. Більш того, вона не має право на свій розсуд вимагати додаткові відомості, що підтверджують або спростовують позиції сторін.

Практика

Аналізуючи ст. 65 АПК РФ з коментарями експертів, можна відзначити, що фахівці звертають увагу на досить широке коло конфліктів, при вирішенні яких застосовується норма. Так, тягар збору і надання матеріалів, які підтверджують факти, що стали підставою для формування земельної ділянки в оспорюваних межах і площі, покладається на відповідну структуру влади. Арбітражні справи, пов’язані з банкрутством, також вирішуються з застосуванням норми. Керуючись положенням частини першої аналізованої статті, а також у відповідності зі ст. 103 ФЗ “ПРО банкрутство”, інстанція покладає на керуючого тягар збору і надання матеріалів, які підтверджують, що оспорюваний договір може заподіяти або вже завдав шкоди боржнику/кредитору.

Операції з зацікавленістю

Беручи до уваги спрямованість норм про таких договорах на забезпечення захисту інтересів акціонерів, обов’язок доведення того, що інший учасник або вигодонабувач не знали і не повинні були знати про наявність відповідних ознак і невиконанні порядку укладення угоди, ставиться цим особам. При розгляді спорів слід врахувати, що позивач має підтвердити факт, що угода обмежує його права. Якщо в рамках такої справи арбітражний суд виявить збитковість угоди для АТ, необхідно виходити з того, що законним інтересам заявника заподіяно шкоду, якщо не буде встановлено інше на підставі зібраних матеріалів.

Податкові спори

Такі справи арбітражний суд розбирає з урахуванням положень 162 і 71 статей Кодексу. Підтверджувати факти, які стали підставою для винесення ИФНС оспорюваного акта, повинна інспекція. У зв’язку з цим при розгляді податковий орган може представити докази необґрунтованого формування вигоди у платника. Пред’явлені матеріали повинні досліджуватися в засіданні відповідно до положень статті 162. Вони повинні оцінюватися в сукупності з доказами, представленими платником, з урахуванням вимог ст. 71. Після отримання заяви від уповноваженої структури про визнання відсутнього суб’єкта банкрутом до винесення рішення про його неплатоспроможності необхідно перевірити обґрунтованість та законність вимог по виплаті обов’язкових платежів. Крім того, слід визначити, чи не втрачено право на примусове стягнення в порядку, передбаченому нормами. Підтвердження правомірності вимог повинні здійснювати, за змістом ст. 65 АПК, уповноважені органи (ИФНС). Рішення про стягнення боргу за рахунок майна, а також той факт, що дану постанову оскаржено не було на дату подання заяви про визнання неплатоспроможності, не виступають безумовними ознаками обгрунтованості висунутих претензій. У разі наявності заперечень щодо них уповноваженому органу належить довести заборгованість з податків і зборів. Це здійснюється шляхом пред’явлення документів, що містять відомості про підстави, розмір та момент виникнення недоїмки.

Необґрунтованість вигоди

Часто контрагенти платника не виконують свої податкові зобов’язання. Однак даний факт не виступає як підтвердження отримання необґрунтованої вигоди суб’єктом. Прибуток може визнаватися незаконною, якщо ИФНС доведе, що платник діяв без необхідної обережності та обачності, що йому було відомо про неправомірні дії контрагента. Вигода може вважатися необґрунтованою, якщо контрольний орган пред’явить матеріали, які свідчать про те, що діяльність суб’єкта та афільованих (залежних) осіб була спрямована на здійснення операцій, пов’язаних з отриманням податкового доходу, переважно з партнерами, які ухиляються від виконання вимог НК.

Оцінка фактів

Для забезпечення належного захисту суддя повинен вивчити представлені матеріали і сформулювати висновок за ним на підставі особистих суджень і законодавчих норм. Посадова особа самостійно визначає, які саме факти повинні підтверджуватися і яким саме учасником провадження. Керуючись частиною другою ст. 65 АПК, уповноважений службовець повинен забезпечити сторонам можливість реалізації їх процесуальних прав. При необхідності він може застосувати заходи впливу. Положення ст. 65 АПК про те, що уповноважена особа самостійно оцінює суттєвість наданих сторонами матеріалів для розгляду, випливає з того факту, що в кожній категорії спорів присутній свій предмет, стандартні інструменти і заходи підтвердження тих чи інших подій. У зв’язку з цим воно діє не довільно, а на підставі заявлених заперечень і вимог учасників.

Процедурні питання

Керуючись ст. 65 АПК, уповноважена особа пояснює суб’єктам, що прийшла на співбесіду, їх права і вказує на дії, які їм належить вчинити. При необхідності, позивачу пропонується уточнити вимоги та факти, на які він посилається як на обґрунтування претензій, а відповідачу – суть і підстави заперечень. Посадова особа з’ясовує, які докази учасники вважають достовірними, а які – ні, які саме матеріали і в який період необхідно надати, чи потрібно для цього сприяння суду.

Підготовчий етап

В ході нього уповноважена особа формулює предмет доказування, встановлює достатність наявних матеріалів. Крім цього, вивчаються клопотання про витребування інформації від третіх осіб. При встановленні юридичної значимості фактів і наявності необхідності запиту додаткових доказів інстанція повинна керуватися правовими нормами, що регламентують конкретні спірні відносини.

Предмет

Необґрунтоване обмеження його в арбітражних справах призводить до невірної кваліфікації відносин, що виникли між учасниками спору. Так, наприклад, питання про укладення цесії сторонами вважається істотним для справедливого вирішення конфлікту. Його рішення входить у предмет доказування. Обумовлюється це положеннями ФЗ “Про ТОВ”. Згідно 21 статті (п. 6), до набувача частки в капіталі товариства переходять обов’язки та права учасника, що виникли до поступки. Дії платника податків вважаються законними та економічно виправданими, якщо інше не доведено контрольним органом. В якості предмета обґрунтування виступає недотримання вимог НК при визначенні величини платежу в бюджет. Зокрема, доведенню підлягає факт здійснення операцій, не обумовлених цілями підприємницької діяльності або розумними причинами, відображення в обліку подій не у відповідності з їх реальним змістом. Предметом обґрунтування в ситуації, коли інспекція відмовляє суб’єкту у відшкодуванні ПДВ внаслідок його участі в угодах з взаємозалежними особами, здатними вплинути на економічні результати або умови роботи товариства, виступають факти, при наявності яких вигода може визнаватися необґрунтованою. При розгляді справи про визнання недійсності правочину має бути встановлено, знав чи повинен був наперед знати про незаконність угоди інший учасник. Тільки в разі підтвердження цього факту може бути винесено відповідне рішення. До предмета обґрунтування в рамках провадження за позовом про скасування постанови міжнародного арбітражу належить встановлення, що учасник, проти якої воно спрямоване, не міг уявити пояснення суду, в тому числі і з причини неналежного сповіщення про місце і час засідання.

Принцип змагальності

При його реалізації необхідно, щоб кожен з учасників був забезпечений можливістю представити свої аргументи в умовах, при яких ні у одного з них було б явної переваги. Як вказує ЄСПЛ, процедура скасування підсумкового рішення передбачає, що є факти, які не були раніше об’єктивно доступними і здатні призвести до іншого результату розгляду. При цьому суб’єкт, який вимагає скасування постанови, повинен довести, що він не мав можливості подати відповідні матеріали до завершення провадження, а вони, в свою чергу, є суттєвими для процесу. Принципи рівності і змагальності вимагають, щоб кожна сторона була своєчасно поінформована про зауваження і заперечення або відомостях, пред’явлених протилежним учасником. Відповідне правило конкретизує ч. 3 ст. 65 АПК. Сторони повинні мати можливість прокоментувати матеріали і свої заперечення, сформулювати свої доводи в умовах, при яких жоден з учасників не ставилося б у менш сприятливе становище порівняно з іншими.

Роз’яснення

Необхідною гарантією забезпечення захисту в суді і справедливого розгляду справи виступає рівна можливість для обох сторін довести до уповноваженої інстанції свою позицію щодо всіх аспектів спору. Тільки при дотриманні цієї умови в засіданні буде реалізовано конституційне право на охорону інтересів в рамках процесу. Суд повинен забезпечувати неупереджене і справедливе вирішення спору шляхом надання учасникам рівних можливостей для відстоювання своєї позиції. Для суб’єкта повинні бути створені всі умови, в яких він зможе реалізувати свої процесуальні права. Зокрема, суд при підготовці до слухання і на стадії безпосереднього розгляду повинен роз’яснити особам їх процесуальні можливості та вимоги законодавства. Відповідача чи третьої особи завчасно надсилаються копії позову та інших документів, в тому числі, постанов. Учасникам повинно бути надано досить часу для підготовки і відправлення обґрунтування своєї позиції суд, надання матеріалів, які підтверджують/спростовують ті чи інші факти. Уповноважена інстанція створює умови і для реалізації інших процесуальних прав. Порушення рівних можливостей учасників з обґрунтування вимог і заперечень, надання доказів має бути відновлено вищестоящим органом за правилами, закріпленим законодавством.

Додатково

Особа, яка здійснює розгляд спору по суті, повинен роз’яснити не тільки безпосередньо самі вимоги частини 3 статті 65 АПК. Сторони повинна ясно розуміти відповідальність і несприятливі наслідки невиконання приписів. Розкриттям доказів слід вважати подання учасником спору іншим сторонам і посадовій особі, що веде процес, усіх матеріалів, наявних у нього, на підставі яких можуть встановлюватися факти, які обґрунтовують його заперечення і вимоги. При цьому передбачається не тільки пред’явлення і обмін документами, але і їх позначення, яке супроводжується клопотанням про їх витребування. Докази повинні розкриватися сторонами в межах періоду, визначеного інстанцією за погодженням з учасниками процесу. Непред’явлення або несвоєчасне направлення матеріалів з неповажної причини, спрямовані на затягування виробництва, може розцінюватись як зловживання процесуальним правом. У разі наявності таких фактів суд може на підставі положень статті 111 Кодексу (ч. 2) віднести частину витрат (або всю суму повністю) на винну особу. При цьому на дане рішення результат справи впливу не надає. Про ймовірності настання фінансових наслідків доцільно повідомити учасників спору на підготовчій стадії.

Нюанси

В рамках підготовчої стадії активність судді обмежена. Зокрема, він не може з власної ініціативи запропонувати сторонам пред’явити ті або інші матеріали або дати пояснення, пов’язані з пропуском давностного періоду. Не повинно міститися відповідних вказівок і у визначенні про підготовку до розгляду. Якщо зацікавлений учасник (наприклад, відповідач у своєму відзиві до позову) посилається на пропуск давностного періоду, суддя може запропонувати сторонам подати з цього питання необхідні докази. Це дія спрямована на забезпечення своєчасного і законного вирішення спору. Якщо боржник, направляючи заперечення на вимоги суду не направив відповідні документи тимчасового керуючого і кредитору, арбітраж сповіщає його про те, що він повинен пред’явити їх до часу проведення слухання по перевірці обґрунтованості його позиції.

Висновок

Докази, які не були розкриті учасниками виробництва до початку засідання, спрямовані на стадії дослідження матеріалів, які повинні бути вивчені в першій інстанції незалежно від причин, що зумовили невиконання встановленого законом порядку. Фактори, з яких це сталося, можуть враховуватися при розподілі витрат на виробництво. Неподання заявником частини матеріалів не може виступати як підстава для повернення позову. Це пов’язано з тим, що по 135 статті АПК, тільки на підготовчому етапі уповноважена інстанція пропонує надати додаткові документи в певний період і сприяє учасникам спору витребування відомостей, якими розташовують треті особи. Саме на цій стадії оцінюється достатність поданих матеріалів. На цьому ж етапі вивчаються клопотання про витребування запитаних судом доказів у третіх осіб.