Правила прийому на роботу працівника

Вимоги закону

Правила прийому на роботу містять перелік обставин, за яких наймач не має права відмовити людині в призначенні його на ту чи іншу посаду. До них, наприклад, відносять:

• расову приналежність;
• віросповідання;
• мова;
• місце проживання;
• національність;
• членство в громадських організаціях;
• посадова, майнове і соціальне становище;
• стать.

Необґрунтована відмова

Законом передбачено ряд випадків, при яких наймач зобов’язаний прийняти людину на роботу, навіть якщо у керівника немає на це бажання. Це, наприклад, стосується працевлаштування інвалідів. Також наймач не вправі відмовити жінці через наявність у неї дітей або вагітності. Дане положення встановлено в ст. 64 ТК. У ній міститься вказівка на заборону необґрунтовано відмовляти в наданні роботи громадянам.

Тлумачити його можна різними способами. Відмова може бути невмотивованим або мати мотиви, які не містяться в законі, не відносяться до професійного рівня громадянина і так далі. Однак деякі автори виступають з пропозицією конкретизувати дане положення. Це можна зробити якщо не визначенням кваліфікації, наприклад, то хоча б наведенням переліку допустимих мотивів. Однак реалізація цієї пропозиції на практиці може остаточно зв’язати руки наймачеві. По суті, керівникові підприємства видніше, кого варто прийняти на роботу, а кого – ні, і рішення він приймає, виходячи з конкретної ситуації, особливостей організації і особистих якостей претендента.