Поняття та види робочого часу за Трудовим кодексом

Час для праці нормальної тривалості

Щоб скласти уявлення про особливості та види робочого часу по Трудовому кодексу, необхідно їх розглянути детальніше. Три основні категорії застосовуються в організаціях згідно з нормами законодавства.

Час для трудової діяльності нормальної тривалості являє собою показник, якого зобов’язані дотримуватися всі суб’єкти господарської діяльності в нашій країні. Законодавчо встановлено, що працівник і роботодавець укладають договір про період перебування працівника на своєму місці, виконання ним професійних обов’язків.

День роботи повинен мати нормальну тривалість незалежно від форми власності підприємства. Цей показник не повинен перевищувати 40 год/тиж. Саме таку кількість годин є гранично допустимою величиною для всіх працівників організацій, підприємств, фірм і т. д.

При цьому співробітник відпрацював нормальна кількість годин в тиждень, може претендувати на отримання оплати своєї праці не нижче встановленого законодавством рівня.

Скорочене час

Розглядаючи види повного і неповного робочого часу по Трудовому кодексу, необхідно приділити особливу увагу такої категорії, як скорочений період трудової діяльності. Вона менше нормальної тривалості. Однак працівник, якому законодавчо дозволяється працювати в рамках скороченого часу, претендує на повну оплату своєї праці.

Згідно статті 92, нормальна тривалість дня трудової діяльності зменшується для певних груп населення. В їх число входять:

• співробітники до 16 років (не більше 24 год/тиж.);
• працівники 16-18 років (не більше 35 год/тиж.);
• співробітники, які є інвалідами I-II групи (не більше 35 год/тиж.);
• працівники, чия діяльність проходить у шкідливих, небезпечних умовах праці (не більше 35 год/тиж.);
• співробітники, які є учнями (чий вік не досяг 18 років) не перевищує половини норми для працівників відповідного віку.

З цього випливає, що співробітникам компанії, чий вік не досяг 18 років не може бути встановлений графік 2 дня вихідних, 2 робочих дня при 8-годинному дні. При цьому норми законодавства щодо встановлення скороченого режиму роботи є обов’язком роботодавця. При цьому витрати на оплату праці таким працівникам бере на себе підприємство. При цьому оплата праці для працівників з скороченим і нормальним графіком ідентична.