Поняття, структура та класифікація персоналу підприємства

Інтенсивний розвиток економіки сьогодні супроводжується конкурентною боротьбою між різними виробниками. Перемога в цьому суперництві залишається за тими компаніями, які найбільш ефективно застосовують наявні ресурси, в числі яких і трудові. Робоча сила виступає в якості одного з найважливіших факторів виробництва. Стан трудових резервів і грамотне їх використання справляє безпосередній вплив на результати економічної діяльності господарюючих суб’єктів. У цьому зв’язку набувають актуальності питання, що стосуються складу персоналу. Розглянемо їх далі докладно.

Поняття та класифікація персоналу

В рамках ринкової економіки діє закон споживчого попиту. Він робить істотний вплив на стан трудових резервів та їх розвиток. Співвідношення “попит/пропозиція” обумовлює можливість поповнення персоналу підприємства в конкретний часовий період. На потребу в робочій силі впливає державне регулювання трудових відносин. Основними інструментами в ньому виступає конституційне право на освіту і роботу. Державне регулювання забезпечує:

Рівень мінімальної зарплати.

Регламентовану тривалість праці та відпочинку.

Різні суспільні гарантії.

Колектив компанії поділяється на кваліфікаційні, професійні і соціальні групи і верстви. Вони беруть участь у виробництві кінцевого продукту або впливають на його обсяг в тій чи іншій мірі. У цьому зв’язку всередині колективу можна виділити так зване “ядро”. Ця частина співробітників забезпечує виробництво основної маси продукції. В якості такого “ядра” може виступати найбільш стабільна група з усього штату. У нього, зокрема, можуть входити службовці, які мають найбільший стаж роботи в компанії або володіють найвищою кваліфікацією. Персоналом в цілому називають всіх працівників, які виконують виробничі або управлінські завдання і переробляють предмети праці. У штаті компанії можуть бути як постійні співробітники, так і інші працездатні члени суспільства, запрошувані на підприємство у відповідності з короткостроковим договором. Таким чином, у сучасних умовах до зайнятих у компанії громадянам слід відносити всіх працівників за наймом, власників, чий потенціал відповідає виробничому і сприяє забезпеченню ефективної господарської діяльності. Загальна класифікація персоналу підприємства здійснюється за функціональним, технологічним і професійно-кваліфікаційним критеріям.

Трудові ресурси

До цієї категорії відносять чоловіків від 16-ти до 59-ти і жінок від 16-ти до 54-х років включно. Виняток становлять громадяни зазначеного віку, якщо вони є:

Непрацюючими інвалідами ВВВ та праці 1, 2 гр.

Особами, які отримують трудову пенсію по старості на пільгових умовах.

До трудових ресурсів підприємства слід віднести всю сукупність найманих працівників і власників, які вкладають свої здібності, навички, знання, грошові заощадження в здійснення господарсько-фінансової діяльності компанії. Робочий потенціал повинен відповідати виробничому для забезпечення високих показників економічної діяльності суб’єкта.

Класифікація і структура персоналу

Трудові ресурси виступають в якості об’єкта регулювання на рівні компанії, галузі, регіону, держави. Кадри вважаються основним елементом системи. Вони одночасно можуть бути і суб’єктом, і об’єктом управління. До останньої категорії працівників можна віднести тому, що виступають як частина виробничого процесу. Кадри є штатом компанії. Загальна класифікація і склад персоналу передбачає поділ співробітників на 2 групи. Розглянемо їх.

Робочі

Класифікація персоналу організації необхідна для розрахунку зарплати, узгодження трудових результатів з показниками виробничого процесу. Робітники безпосередньо зайняті у виготовленні матеріальних цінностей. Крім цього, вони здійснюють ремонт, перевезення вантажів і пасажирів, надають різні послуги. Робітники виконують свої завдання у матеріальному виробництві, в умовах якого переважає фізична праця. Вони забезпечують виготовлення продукції, її сервісне обслуговування, обмін, реалізацію. Класифікація персоналу, задіяного у виробництві, що передбачає поділ на:

Основних робітників. Вони зайняті головним чином безпосереднім випуском продукції.

Допоміжних робітників. Ця частина персоналу здійснює свою діяльність в обслуговуючих та заготівельних цехах.

Результатом праці робітників виступає товар у речовій формі (одяг, продукти харчування, меблі, побутова техніка, споруди, транспортні засоби і так далі).

Службовці

Управлінський персонал здійснює свою діяльність в ході адміністрування в умовах переважання розумової праці. У завдання службовців входить переробка інформації. Реалізується це за допомогою технічних засобів. В якості основного результату діяльності службовців виступає:

Дослідження управлінських проблем.

Формування нової інформації.

Коригування форми і змісту відомостей.

Підготовка адміністративних рішень.

Після вибору керівником ефективного варіанту службовці здійснюють його реалізацію і контроль за виконанням. Класифікація персоналу, зайнятого в адмініструванні, передбачає поділ службовців на:

Фахівців.

Керівництво.

В останню групу входять співробітники, які є начальниками структурних підрозділів і всієї компанії. До них, зокрема, відносять:

• Директора.
• Завідувача.
• Головного спеціаліста (головбух, гол. механік і так далі).
• Заступників відповідних посад.

До спеціалістів відносять працівників, які здійснюють інженерно-технічну економічну та іншу діяльність (економісти, бухгалтери, механіки, інженери і так далі).

Специфіка поділу

Класифікація управлінського персоналу проводиться за визначеними критеріями. Вони дозволяють відрізняти одних працівників від інших. Сутність та класифікація персоналу припускають грамотне розподіл трудових резервів компанії. Масштаби фірми можуть бути різними. Чим він більше, тим більш розгалуженою буде мережу співробітників. Принциповими відмінностями керівників від спеціалістів виступають юридичне право на прийняття рішень та наявності в підпорядкуванні інших працівників.

Адміністрація

Класифікація персоналу, що відноситься до керівництва, передбачає поділ їх на лінійних і функціональних службовців. Перші відповідають за прийняття рішень за всіма адміністративних функцій. Другі реалізують окремі управлінські завдання. Крім цього, передбачена ще одна класифікація персоналу. Вона, зокрема, передбачає призначення керівників вищого (директор з заступниками), середнього (начальники підрозділів і цехів), нижнього (майстри, бригадири) рівнів.

Фахівці

Ці працівники поділяються на три групи за результатами їх діяльності:

Функціональні службовці. Результатом їх роботи виступає управлінська інформація. До них відносять бухгалтерів, маркетологів, фінансистів, економістів, референтів та інших.

Фахівці-інженери. Результат їх діяльності виражений у проектній або конструкторсько-технологічної інформації у сфері технології виробництва та обладнання. До таких працівників належать будівельників, проектувальників, конструкторів, технологів та інших.

Технічні фахівці. Ці працівники готують і оформлюють документацію, ведуть облік та здійснюють господарське обслуговування. До таких службовцям відносять офіціантів, друкарок, кур’єрів, комірників, ліфтерів, операторів та інших.

Розподіл за професіями та спеціальностями

Це одне з найважливіших напрямків, на якому проводиться класифікація персоналу підприємства. Професією називають вид діяльності, для здійснення якого необхідно володіти комплексом відповідних практичних навичок і теоретичних знань. Спеціальність являє собою тією чи іншою мірою вузьку різновид праці в рамках професії. Ці ознаки класифікації персоналу мають особливе значення при залученні працівників до тим чи іншим галузям. В кожній сфері виробництва присутні властиві винятково їй спеціальності та професії.

Кваліфікаційний рівень

Класифікація персоналу за категоріями ґрунтується на можливостях працівників здійснювати діяльність тієї чи іншої складності. Кваліфікація являє собою комплекс спеціальних знань, а також практичних навичок. Вони визначають ступінь підготовленості працівника до виконання ним професійних завдань певної складності. Кваліфікаційна категорія характеризується досвідом роботи в якій-небудь конкретній посаді, рівнем освіти. У компанії можуть працювати різні фахівці. У штаті можуть бути працівники:

Найвищої категорії. Такі фахівці мають наукові звання та ступені.

Вищої кваліфікації. До таких працівників належать співробітників з великим практичним стажем і спеціальним в/о.

Середньої категорії. Ці працівники мають деяким практичним стажем і відповідною освітою.

Практики. Такі співробітники займають економічні, інженерні та інші посади без спеціальної освіти.

Ефективність використання трудових ресурсів

Від ступеня забезпеченості підприємства робочою силою і результативності її впровадження у виробництво залежатиме своєчасність і обсяг виконуваних робіт. Грамотне використання праці забезпечує також ефективність експлуатації машин, обладнання та механізмів. Раціональний розподіл промислово-виробничої робочої сили виступає як неодмінного умови, сприяючого безперебійності виробничого процесу та успішності реалізації планів.

Показники ефективності

В ході аналізу різних аспектів використання робочої сили застосовуються різні фактори. При дослідженні в першу чергу акцентується увага на забезпеченості організації необхідним їй персоналом. Для цього до уваги приймають відповідні показники. До них, зокрема, відносять:

Структуру та склад промислово-виробничого штату.

Забезпеченість компанії та її підрозділів адміністративними службовцями та іншими працівниками.

Рух робочих ресурсів.

Забезпеченість кваліфікаційними співробітниками.

Висновок

Структура персоналу знаходиться під впливом особливостей виробництва, масштабів та спеціалізації процесів. Таким чином, питома вага тієї чи іншої групи працюючих залежить від виробничої системи, розвитку технології та техніки. Наприклад, підвищення організаційного рівня сприяє відносному збереженню кількості службовців і збільшенню числа робочих в штаті. Удосконалення обладнання, в свою чергу, супроводжується скороченням допоміжних трудящих і збільшенням основних працівників. Зменшення чисельності робітників можна оцінювати як позитивне явище в разі, якщо це стало наслідком підвищення рівня механізації виробничої діяльності. Як суттєвої передумови посилення ефективності і зростання продуктивності виступає стабільність кадрового складу.