Поняття і види часу відпочинку

Перерви

Щоденні перерви в трудовому процесі – найчастіший вид часу відпочинку. У трудовому праві (ст. 107 Кзпп) йдеться про те, що кожен працівник на будь-якому підприємстві має право на перерви, які влаштовуються протягом робочого дня. У статтях нормативного акта також зазначається те, що їх тривалість кожен день не повинна становити більше пари годин. Проте законодавець зазначає, що його тривалість повинна становити не менше 30 хвилин. Чітке кількість часу для відпочинку визначається трудовим договором, що роботодавець і працівник підписують під час прийому на роботу.

Перерви, які влаштовуються між змінами, також відносяться до даної категорії виду часу відпочинку.

Законодавством встановлюється спеціальний перелік таких робіт, на яких повноцінний відпочинок неможливий у зв’язку з умовами трудової діяльності. У такому разі роботодавець зобов’язаний влаштувати обставини, які будуть дозволяти проводити час, відпочиваючи.

У правилах внутрішнього розпорядку також можуть бути прописані перерви, призначені для обігріву. Вони передбачаються для тих працівників, яким це необхідно в силу умов, в яких виконується їх трудова діяльність. Законодавець зобов’язує включати такий час в робочі години і оплачувати його у відповідності з встановленим тарифом.