Мотивація персоналу: основні види і методи. Система мотивації персоналу

Мотивація персоналу – це ефективна система методів для підвищення продуктивності праці.

Поняття і сутність терміна

Мотивація песонала включає в себе сукупність стимулів, які визначають поведінку конкретного індивіда. Отже, це певний набір дій з боку керівника, спрямований на поліпшення працездатності працівників, а також способи залучення кваліфікованих і талановитих фахівців і їх утримання.

Кожен роботодавець самостійно визначає методи, які спонукають весь колектив до активної діяльності з метою задоволення власних потреб і для досягнення загальної поставленої задачі.

Мотивований працівник отримує задоволення від роботи, до якої прив’язаний душею і тілом, і відчуває радість. Насильницьким чином цього досягти не можна. Визнання досягнень і заохочення працівників – непростий процес, що вимагає обліку кількості та якості праці, і всі обставини виникнення і розвитку мотивів поведінки. Тому для керівника вкрай важливо вибрати правильну систему мотивації щодо підлеглих, причому до кожного потрібен особливий підхід.

Система мотивації персоналу: поняття, розробка

Це комплекс заходів, спрямований на внутрішні цінності та потреби підлеглих, що стимулюють не тільки до роботи в цілому, але і перш за все до старанності, ініціативності та бажанням працювати. А також до досягнення поставлених цілей у своїй діяльності, до самовдосконалення професійного рівня, та підвищенню загальної ефективності підприємства.

Система мотивації персоналу складається з двох компонентів.

Компенсаційна система

Вона включає в себе наступні складові:

  • Оплату праці.
  • Виплати при непрацездатності.
  • Страхування працівника.
  • Плату за понаднормову роботу.
  • Компенсацію при втраті місця.
  • Оплату, рівнозначну одержуваного доходу.
  • Розглянемо інший компонент.

    Не компенсаційна система

    В неї входять такі методи:

  • Поліпшення душевного стану і настрою, різні комплекси програм для підвищення кваліфікації, інтелекту, ерудиції, самовдосконалення.
  • Заходи, спрямовані на підняття самооцінки та власної гідності, задоволення від своєї роботи.
  • Згуртування і заохочення колективу допомогою проведення кооперативів.
  • Постановка цілей і завдань.
  • Контроль над їх виконанням.
  • Пропозицію зайняти лідируючу позицію.
  • Ці методи не передбачають жодних виплат.

    Кроки по впровадженню системи мотивації в компанії

  • Постановка цілей і завдань, визначення чіткої місії підприємства.
  • Організація робочої групи.
  • Робота над планом щодо впровадження системи стимулювання персоналу.
  • Його затвердження.
  • Розробка програм винагороди за досягнення поставлених цілей.
  • Створення вищенаведених систем мотивації персоналу.
  • Підготовка документації.
  • Впровадження мотиваційних заходів та необхідні коригування.
  • Аналіз роботи підлеглих підприємства.
  • Впроваджувати цю систему потрібно поступово, щоб працівники не злякалися майбутніх змін, а могли звикнути до них, знайти позитивні сторони і підвищити трудову ефективність.

    Види мотивації персоналу

  • Матеріальна. Передбачає винагороду в грошовому еквіваленті, в якості послуг і матеріальних об’єктів. Вона застосовна щодо одного працівника або групи, до всієї організації вкрай рідко, тому що вважається малоефективним методом.

  • Нематеріальна. Працівник отримує емоційні вигоди, це усунення комплексів, душевну рівновагу, визнання власних достоїнств та ін. Вона застосовна до одному працівникові, і всьому колективу, так як допомагає формувати ставлення кожного індивіда до організації.

  • Позитивна мотивація характеризується застосуванням позитивних стимулів.

  • Негативна мотивація заснована на негативних стимулів.

  • Зовнішня. Сприятливий або несхвальне вплив на персонал, що веде до бажаного результату. В якості нагороди передбачається, благо чи покарання;

  • Внутрішня. Передбачає самостійне розвиток мотивації у працівника. Здійснення визначених завдань приносить їм моральне задоволення. Але при цьому персонал може залишатися у пошуку вигоди. Зовнішніх мотиваційних важелів при внутрішній мотивації недостатньо, для отримання бажаного блага.

  • Зовнішня мотивація персоналу покликана розвивати і активізувати внутрішню мотивацію. Домогтися цього можна шляхом постійної оцінки застосовуваних способів, а також за допомогою спеціальних методів.

    Мотивація і стимулювання персоналу: в чому їх відмінність

    Мотивація праці – це спонукання працівника до ефективної діяльності. А стимулювання – це зовнішній вплив на фахівця з метою змусити його працювати ще краще, підвищити його продуктивність.

    Приклади мотивації персоналу

    В якості прикладів можна навести такі дії керівництва:

  • Шість співробітників, що мають кращі результати за виконану роботу за підсумками, проведеною за квартал, будуть нагороджені премією в розмірі подвійного посадового окладу.
  • Фото кращого працівника вивісять на дошці пошани підприємства;
  • До зарплати передбачена надбавка в розмірі 2% від особистих продажів.
  • Тепер приступимо до розгляду іншого терміна.

    Приклади стимулювання

    Тут вже відзначається зовсім інший підхід. Наприклад:

  • Хто не виконає план по реалізації в цьому місяці, буде позбавлений премії.
  • Ви не покинете робочого місце, поки не закриєте річний звіт.
  • Кому не подобаються умови роботи, можете класти на стіл заяву про звільнення, незамінних людей немає.
  • На прикладах видно, що мотивація і стимулювання персоналу походить на народний метод «батога і пряника». Це означає, що мотивація пробуджує внутрішнє бажання працівника працювати, а стимулювання змушує його працювати, якщо такого бажання немає.

    Але робити акцент на стимулюванні все ж не варто, тому що більшість людей саме з цієї причини ненавидять свою роботу і змушені залишатися з-за безвихідності. В окремих випадках її можна застосовувати, якщо підлеглий зовсім погано справляється зі своїми прямими обов’язками.

    Часто роботодавці вдаються до стимуляції тому, що це не вимагає витрат, так і простіше. Але працівники від даного методу прибувають у стані стресу. Наслідок цього – погана працездатність і часті звільнення, що призводить до плинності кадрів, а це великий мінус для підприємства.

    Тому необхідно поєднувати ці методи, але акцент робити на мотивацію. Тоді у керівника вийде створити ефективно працює злагоджений колектив, співробітники якого будуть боротися в умовах здорової конкуренції.

    Основні групи методів мотивації

    Методи мотивації персоналу поділяються на дві групи. Це:

  • Матеріальна мотивація (грошову винагороду).
  • Нематеріальна мотивація персоналу.
  • Щоб уникнути проблеми звільнення кваліфікованих кадрів, мотивація праці персоналу повинна включати різні методи й нематеріальні теж.

    У кожній групі можна розглянути переважно важливі методи мотивації персоналу:

  • Система заохочень. Це премії, різні надбавки, бонуси і т. д. Працівник розуміє, що чим сумлінніше і якісніше він буде виконувати свої обов’язки, тим більшу винагороду за це отримає;
  • Система штрафів. За погано зроблену роботу за підсумками найгірших результатів, підлеглий карається штрафом.
  • Нематеріальна мотивація

    Вона включає більш широкий спектр методів:

  • Зростання кар’єрними сходами. Працівник намагається працювати краще за інших, щоб отримати бажане просування за посадою, а це і збільшення винагороди, і інший статус.
  • Хороша атмосфера в колективі. Дружна згуртована команда служить додатковою мотивацією для ефективної продуктивності праці.
  • Працевлаштування та повний соціальний пакет згідно з чинним Законодавством, є значущим аспектом у пошуку роботи, а при її отриманні хорошою мотивацією.
  • Організація культурних і спортивних заходів. Як правило, спільне проведення часу всього колективу сприяє згуртуванню і хорошого робочого мікроклімату, а також дає прекрасну можливість для якісного відпочинку і розслаблення.
  • Престиж підприємства. Робота в компанії, назва якої у всіх на слуху також послужить стимулом для плідної співпраці;
  • Можливість навчання за рахунок підприємства. Цей прекрасний шанс дозволяє підвищити рівень кваліфікації.
  • Схвальне слово від керівника. Похвала керуючого дорого коштує. Компанії все ще використовують в цих цілях фактичні дошки пошани і віртуальні на офіційних сайтах підприємства.
  • Список можна поповнювати і далі. Але кожен керівник все ж підбирає методи, відповідні бізнесу, щоб з мінімальними витратами досягти максимального успіху.

    Форми мотивації персоналу

    До них відносяться:

  • Заробітна плата.
  • Система пільг всередині підприємства: преміювання, доплати за стаж, оплата проїзду до роботи і назад, страхування здоров’я і так далі.
  • Моральне заохочення підлеглих.
  • Підвищення кваліфікаційного рівня робітників і просування по службовій драбині.
  • Розвиток довірчих взаємовідносин між колегами, усунення психологічних та адміністративних бар’єрів.
  • Мотивація діяльності персоналу є дуже важливим аспектом для будь-якого керівника, якщо він зацікавлений у тому, щоб працівники працювали з найбільшою віддачею. А ті, в свою чергу, мають різні цілі і бачення роботи в компанії: одного цікавлять тільки гроші, іншого – кар’єра, третього – інший аспект. А керівник ламає голову, яким чином зацікавити працівників.

    Однак, як правило, не всі підприємці та керівники мають досвід з впровадження описаної вище системи. Тому пошук відповідних шляхів ефективної мотивації займає багато часу і відбувається через метод проб і помилок.

    А грамотний і висококваліфікований персонал – це половина успіху будь-якої організації. Часто трапляється, що новий фахівець в перші два місяці намагається і горить бажанням працювати, хоча має мало досвіду і знань. А владев ними і пройшовши випробувальний термін, він стає ледачим і менш активним.

    Це говорить про те, що будь персоналу властива одна закономірність – періодичний спад мотивації, а отже, і зниження ефективності праці працівників. Керівники, які володіють такою зброєю, як управління мотивацією персоналу, можуть не тільки вчасно помічати згасання інтересу підлеглих до роботи, але і блискавично реагувати і приймати відповідні заходи.

    До кожної людини потрібен індивідуальний підхід, необхідно знати, до якого психотипу він відноситься. А в цьому допоможе розібратися соціоніка – концепція типів особистості і взаємин між ними.

    Ця наука дозволяє дізнатися, як мислить людина, як сприймає інформацію і як надійде в тій чи іншій ситуації. Вона допомагає визначити сумісність людей в колективі. А заодно і грамотно вивчити таке питання, як мотивація персоналу.

    Соціоніка

    Соціоніка володіє чіткою характеристикою всіх типів інтелекту, а також описує можливі моделі поведінки цих типів у діловому середовищі і ділить їх на чотири групи (основних стимулу):

  • Престиж (влада, статус). Люди з цієї групи прагнуть до зростання кар’єрними сходами і визнанням оточуючих. Це і є їх головна мета. Якщо керівник не планує вертикального просування співробітників, його можна перевести на суміжну, більш цікаву посаду, тим самим, людина отримає моральне задоволення від оцінки його значимості в компанії.
  • Унікальність (визнання заслуг, захоплююче заняття). Люди з цієї стимульної групи не виносять монотонної роботи, вони здатні на більше. Нові технології і вільний графік – для них прекрасна мотивація для свіжих ідей і проектів, відкриттів або винаходів. Охоче підвищують свій кваліфікаційний рівень і стають незамінними фахівцями.
  • Добробут. Люди цього типу прагнуть до задоволення власних бажань. Оптимальним методом управління персоналом для них стане переконання того, що їх інтереси з компанією стовідсотково збігаються. Підтвердженням цього буде надання всіляких пільгових кредитів, наприклад. Дуже люблять отримувати нові знання і охоче діляться ними з іншими. З цих фахівців виходять чудові консультанти.
  • Самодостатність (безпека). Для людей даної групи важливий комфорт в побуті і добробут. Сприятлива атмосфера і зручність робочого місця, плюс хороша оплата праці та надання повного соціального пакету для них кращий метод управління мотивацією персоналу.
  • Якщо правильно і точно визначено ТІМ (тип «інформаційного метаболізму», соціотип), немає сумнівів, до якої групи відноситься працівник, можна підібрати необхідні стимули, які тривалий термін будуть працювати продуктивно.

    Звичайно, загальна система стимулювання для всіх працівників організації крізь призму соціоніки представляється малоефективною. Чотири – це мінімальна кількість способів спонукання, для великої компанії їх повинно бути шістнадцять (по числу Тімів). І при всьому цьому гроші – самий універсальний стимул.

    Сьогодні ринок праці має дефіцитом кваліфікованих фахівців. А для успішного розвитку компанії необхідний ефективний стабільний колектив. Всі вищенаведені інструменти мотивації персоналу допоможуть керівнику дізнатися цілі кожного працівника, вирішити проблему плинності кадрів. Це також дозволить зекономити дорогоцінний час та кошти на пошук і адаптацію нових фахівців, а також допоможе сформувати міцний надійний колектив професіоналів і однодумців.