Корислива мета як ознака розкрадання в кримінальному праві

Нюанси

На думку юристів, відсутні підстави для тлумачення роз’яснення, наведені у Постанові № 51, іншим чином. Приміром, немає причин звужувати коло суб’єктів, для задоволення матеріального інтересу яких можуть звертатися викрадені цінності. По суті, Пленум міг включити відповідні вказівки в Постанову, однак не зробив цього. Отже, ВС вважає, що звернення викраденого можливо на користь будь-якого суб’єкта.

Розкрадання з метою, не пов’язаною з корисливим інтересом

На практиці виникає чимало проблем при кваліфікації таких діянь. Найчастіше спірні моменти виникають при розгляді розкрадань коштів ФСС при отриманні особами допомог у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.

Так, по одному із справ суд визнав громадянина винним у замаху на шахрайство при отриманні виплати за листком непрацездатності. Як випливає з постанови, суб’єкт допустив прогул і пред’явив роботодавцю підроблений документ про стан свого здоров’я для підтвердження поважності причини відсутності на підприємстві в робочий час. На підставі листка непрацездатності громадянин припускав отримати виплату, однак довести задум до завершення не зміг, у зв’язку з тим, що факт фальсифікації був виявлений бухгалтером. Дії винного були кваліфіковані за 3 частини 30 статті і ч. 1 ст. 159.2 КК.

У вироку суд вказав, що дії громадянина були спрямовані на виправдання прогулу і мали при цьому корисливу мету. Між тим багато юристи заперечують проти такого роду висновків. В кримінально-правовій доктрині вважається, що в кожному протиправну дію повинна бути одна визначальна мета. Саме на її основі необхідно кваліфікувати поведінку суб’єкта.