Корислива мета як ознака розкрадання в кримінальному праві

Пояснення ВС

Відповідно до положень пункту 5 Постанови Пленуму Суду № 5 від 1995 р., корислива мета виявляється і в разі незаконного тимчасового використання чужого майна. При цьому ознакою, що відрізняє крадіжку від інших протиправних діянь, передбачених статтями 148.1-148.2 КК РРФСР, що визначали відповідальність за тимчасове запозичення чужими цінностями і заволодіння нерухомими об’єктами, виступає не її наявність, а спрямованість умислу винного на звернення відповідного майна на свою користь або на користь інших осіб.

У 2002 р., однак, Пленум дав протилежні роз’яснення. Вони містяться в пункті 7 Постанови № 29. Згідно з ним, корисливої спрямованості умислу протиставляється мета тимчасового користування майном. Суд також вказував, що, коли протиправне вилучення цінностей відбувалося при зґвалтуванні, хуліганстві та інших незаконних діях, слід встановлювати мета такого вилучення. Якщо вона була корисливою, то вчинене кваліфікується за сукупністю злочинів.

Після прийняття зазначеної Постанови в первісній редакції через кілька місяців був оприлюднений Огляд практики ВС по справах про розбої, грабежі, крадіжки. У ньому були присутні положення, які стосуються тлумачення поняття “корислива мета”. Зокрема, Суд вказував, що окремі інстанції в якості грабежу не визнавали відкриті дії винних, спрямовані на заволодіння чужими цінностями для подальшого їх знищення, вчинені з хуліганських мотивів, або тимчасового їх використання, або для реалізації реального чи передбачуваного права на них. Для усунення помилок при розгляді справ, власне, і були опубліковані пояснення 7 пункту Постанови.