Корислива мета як ознака розкрадання в кримінальному праві

Перші висновки

Після опублікування роз’яснень Пленумом ВС деякі юристи стали вважати, що корислива мета полягає в прагненні зловмисника назавжди позбавити законного власника належних йому цінностей. При цьому корислива спрямованість умислу відсутня, якщо винний має намір знищити чуже майно. Немає її і при здійсненні вилучення цінностей з хуліганських мотивів. Крім того, правознавці зробили висновок, що не у всіх випадках при вилученні майна в процесі вчинення зґвалтування, хуліганства та інших діянь присутній корислива мета.

Збагачення іншої особи

Варто сказати, що наведені вище положення не вирішили проблему трактування поняття “корислива мета”. З роз’яснень Пленуму ВС, даних у Постанові від 2002 р. було зрозуміло, які дії визнаються корисливими, якщо винний вчиняє злочин для задоволення власного інтересу. Однак роз’яснень щодо ситуацій, коли злочинець прагне збагатити іншого суб’єкта, не було. Між тим необхідність вирішення саме цього питання вважалася однією з ключових причин введення вказівок на корисливу спрямованість умислу у визначення розкрадання.

У 2007 р. Пленум ВС дав пояснення по цій проблемі. У Постанові № 51 вказується, що в якості обов’язкової ознаки розкрадання виступає наявність корисливої мети. Під нею слід розуміти прагнення винного вилучити/звернути чужі цінності на свою користь або розпорядитися ними як своїми власними, у тому числі передати їх у володіння стороннім суб’єктам.