Корислива мета як ознака розкрадання в кримінальному праві

Можливе рішення питання про кваліфікацію

На думку ряду юристів, більш вірним буде розгляд дій винного у наведеному вище прикладі як сукупності злочинів, відповідальність за які встановлена в частинах третє статей 30 і 327, а також у ч. 1 ст. 159.2 КК. При цьому за 327 нормі кваліфікується використання фальшивого документа для виправдання прогулу (в даному випадку має місце посягання на нормальний порядок управління), а по іншим нормам – надання недостовірних відомостей з метою розкрадання допомоги по непрацездатності (тут дії особи посягають на відносини власності і соціального забезпечення).

Специфіка шахрайства

Покарання за це діяння закріплює стаття 159 КК. На практиці нерідко виникають складнощі при кваліфікації дій винного.

Шахрайство визнається різновидом розкрадання. Однак воно вчиняється шляхом зловживання довірою або обману. Останнім визнається надання завідомо недостовірних відомостей, приховування правдивої інформації, її фальсифікація, спрямовані на введення суб’єкта в оману.

Зловживанням довіри називають використання в корисливих цілях довірчих відносин, що встановилися між винним і потерпілим. Вони можуть обумовлюватись службовим становищем, дружній або спорідненою зв’язком. Зловживання довірою має місце і у випадках, коли винний отримує передоплату за послуги/роботи, які не збирається надавати/здійснювати, або за товар, який не планував передавати потерпілому.