Конкуренція на ринку праці. Попит і пропозиція на ринку праці

Сфера, де відбувається пропозицію будь-яких ресурсів і формується попит на них, називається ринком. В силу того, що товаром може виступати що завгодно, розрізняють відмінні один від одного ринки. Ринок праці – одна з особливих структур, так як на ньому продається і купується не просто товар, а робоча сила, яка невіддільна від носія – людини. Внаслідок цього дана економічна категорія володіє цілим рядом особливостей у своєму функціонуванні. Так як кожна людина наділена власним набором трудових якостей і знань, то неминуче буде виникати конкуренція на ринку праці між людьми за право отримання кращих умов зайнятості.

Поняття та функції ринку праці

Даний вид ринку розглядається як один з ринків факторів виробництва, тобто праця людини є ресурсом, який бере участь у створенні інших товарів і послуг. Ринок праці – умовна структура, яка не має чітких меж, на якій пропонується й купується робоча сила. Суб’єктом з боку пропозиції є люди, наділені певними професійними якостями, знаннями та досвідом. Суб’єктами, які придбавають працю, виступають підприємства різних секторів економіки, у яких є потреба у певних працівників.

Ринок праці виконує дуже важливі функції. По-перше, на ньому встановлюється ціна праці людини, що виражається в заробітній платі. По-друге, відбувається розподіл і перерозподіл робочої сили за сферами економіки. По-третє, це постійний обмін інформацією про зміни потреб у тій чи іншій робочій силі.

Відмінність ринку праці від інших ринків

Особливість розглянутої економічної структури в тому, що вона працює не з знеособленим товаром або послугою, а з людиною, яка володіє унікальними показниками. Неможливо продати або купити товар на цьому ринку без волевиявлення носія робочої сили. При цьому на процес того, в якій кількості і якої якості буде товар на ринку праці, може вплинути безліч абсолютно неекономічних факторів. До них слід відносити: демографічні процеси, регіональну структуру робочої сили, гендерні особливості, культурні та релігійні традиції, коливання заробітної плати, соціальні процеси в суспільстві. Таке розмаїття різнопланових причин призводить до того, що формуються абсолютно особливі процеси попиту і пропозиції праці.

Попит та пропозиція робочої сили

Як і на будь-якому іншому ринку – товар повинен пропонуватися і бути затребуваним. Ринок праці не відрізняється від класичних ринків – тут також відбувається пропозицію особливого товару (робочої сили) і йде запит на нього. Попит формує бізнес і державні структури, яким для ефективного функціонування необхідні працівники певної кваліфікації. Пропозиція створюється людьми, які готові за певну ціну праці застосувати свої знання і навички для участі у виробничій діяльності. Стан рівноваги ринку праці буде досягатися тоді, коли попит і пропозиція зійдуться в одній точці. Дана точка покаже, яка заробітна плата влаштувала обидві сторони. Таким чином, попит та пропозиція на ринку праці є основними у механізмі досягнення рівноважного положення.

Ціна праці

Заробітна плата виступає показником, який характеризує те, на якому рівні дві сторони ринку можуть домовитися. Ціна праці або заробітна плата різниться в різних сферах і секторах економіки, а також має регіональні відмінності. Це означає, що працівники однакових кваліфікацій і трудових показників в різних регіонах можуть отримувати різну заробітну плату. Те ж саме відноситься і до сфер діяльності підприємств. В економічних галузях можуть бути відрізняються мінімальні пороги заробітної плати. Тобто при призначенні оплати праці меншою певного рівня, який утвердився в даній сфері, в неї не будуть приходити нові робочі кадри. Наприклад, сфера комп’ютерних технологій та будівництва відрізняється значно більш високими зарплатними показниками, ніж оплата праці сфери послуг.

Кожна з економічних галузей вимагає певної підготовки, отже, і кваліфікації, однак існують і неекономічні причини відмінностей у ціні праці. Найчастіше ті області діяльності, які пов’язані з жіночим працею, будуть мати більш низький рівень оплати праці. Це стає причиною того, що конкуренція на ринку праці посилюється і всередині кожної окремої галузі економіки. Розберемося, чому.

Зворотна динаміка пропозиції праці

Попит і пропозиція на ринку праці не будуть існувати окремо, але в останнього є особливість, яка пов’язана з тим, що працівник сам вирішує, яку кількість робочого часу він готовий запропонувати на ринку. Існує певна закономірність у зміні обсягу пропозиції праці в залежності від зростання добробуту. Тобто в процесі становлення людини як кваліфікованого працівника і зростання його заробітної плати цінність вільного часу стає вище, ніж часу, проведеного за трудовою діяльністю. В економіці праці це явище пов’язують з дією двох ефектів: ефекту заміщення і ефекту доходу. Поки людина готова витратити на роботу більше часу, ніж навіть оплачується йому заробітною платою, діє ефект заміщення. Ефект доходу починає проявлятися тоді, коли навіть збільшення заробітної плати не стане достатнім мотивуючим фактором для збереження або збільшення робочого часу працівником.

Проблеми балансування ринку праці

Для того щоб кожен працівник міг працевлаштуватися, а роботодавець – підібрати необхідного працівника, на ринку праці повинен існувати баланс. Досягається баланс в точці дотику побажань працівника з вимогами наймача. Але найчастіше обидві сторони знаходяться в незбалансованому вигляді. З боку населення може існувати велика пропозиція праці, з боку підприємств – суттєва потреба в працівниках, але при цьому досягнення рівноваги відбуватися не буде.

Розбалансованість найчастіше пов’язана з розбіжністю за ціною праці. Заробітна плата, за якою працівник готовий запропонувати свою працю, значно більш висока, ніж та, за якою робочу силу готові «купити». Висока конкуренція на ринку праці за більш вигідні умови найму змушує працівників погоджуватися на нецікаві умови зайнятості, такі як більш тривалий робочий день або отримання заробітної плати в конвертах.

Дискримінація на ринку праці

Досить часто існує пропозиція дуже схожих за характеристиками трудових ресурсів, які на різних підприємствах отримують абсолютно різну оплату праці. Це явище, коли за однакові професійні показники працівники отримують різну вартісну оцінку, називається дискримінацією. Причини можуть бути як об’єктивного характеру, такі як фінансові можливості різних підприємств. Більш часті передумови для прояви дискримінації виходять з статевовікових відмінностей працівників, освітнього рівня та інших факторів. В результаті цього конкуренція на ринку праці стає ще більш відчутною.

Досить часто можна зустріти нерівність працівників щодо доступу до одного робочого місця з-за відмінностей в освіті. Сам по собі диплом вищого навчального закладу не гарантує наявність потрібного досвіду і кваліфікації майбутнього працівника, але є своєрідним сигналом роботодавцю про те, що працівник потенційно може бути більш ефективний.

Конкуренція працівників

Проблеми ринку праці в області відсутності постійної збалансованості призводять до того, що кожна людина може опинитися в числі тих, хто шукає роботу. Однак конкуренція виникає як унаслідок доступу до потенційного робочого місця, так і в процесі боротьби за конкретну пропозицію роботодавця. Жорсткі умови конкуренції на ринку праці вимагають постійного підвищення рівня кваліфікації та здобуття досвіду. Саме тому можна виділити кілька категорій населення, які найбільш уразливі. До них відносяться:

• працівники старших вікових категорій, які стають менш сприйнятливі до нових технологій і в силу об’єктивних причин менш мобільні;
• працівники, найчастіше жінки з маленькими дітьми, які також можуть володіти меншою мобільністю;
• працівники вузьких спеціальностей, які затребувані тільки на певних підприємствах;
• працівники-інваліди з робочими групами;
• працівники з невеликим досвідом.

Таким чином, конкуренція на ринку праці тісно взаємозв’язана не тільки з економічними і професійними складниками, але і з соціальної та гендерної специфікою груп населення. Саме сукупність цих компонентів призводить до того, що досягти природного рівня безробіття практично у будь-якій економіці стає першочерговим завданням в області зайнятості.

Слід зазначити, що конкуренція, по суті, не є проблемою, а швидше варіантом вирішення питання щодо отримання кращого результату в умовах можливості вибору. Існує поняття «досконала конкуренція на ринку праці», коли жодна зі сторін не може впливати на заробітну плату, не існує відмінностей у кваліфікації, і кожна із сторін має максимально можливою інформацією про іншій стороні. Однак така ситуація досяжна лише в дуже вузьких професійних сферах, тому розглядається як ідеальна модель конкуренції.

Проблема безробіття

Одним з основних результатів незбалансованості попиту і пропозиції є наявність безробіття. Це явище означає, що працездатне населення, яке активно пропонує свою робочу силу, не може бути забезпечений робочим місцем, яке підходило б йому по необхідним параметрам. Існують об’єктивні і суб’єктивні причини безробіття. До об’єктивних можна віднести відсутність робочих місць для конкретних кваліфікацій, рівень оплати праці, який істотно нижче середньої заробітної плати. До суб’єктивних причин відносять завищені вимоги кандидатів до заробітної плати, географічну віддаленість навіть в межах одного міста, невірну оцінку власної кваліфікації, яка не дозволяє прийняти такого працівника на певну посаду.

При відсутності структурних криз в економіці найчастіше проявляється проблема невідповідності очікувань працівника і роботодавця. У таких випадках можна спостерігати велику кількість вакансій і бажаючих знайти роботу, але в результаті зміни ситуації може не відбуватися.

Нові види зайнятості

З розвитком інформаційних технологій все частіше можна побачити способи зайнятості, які раніше були недоступні для працівника. Це в першу чергу віддалена робота і віртуальна зайнятість. Особливість цих видів працевлаштування в тому, що людина фактично віддалений від свого роботодавця, а іноді може навіть ніколи з ним особисто не бути знайомим. При цьому різні комунікаційні канали створюють можливість повноцінно виконувати зазначені трудові функції і отримувати заробітну плату. Досить часто таким чином наймаються працівники з інших країн, де більш вигідні для роботодавця умови з виплати заробітної плати. Віртуальна зайнятість має і свої недоліки, як соціального характеру, так і юридичної. Такий співробітник частіше підданий ризикам невиплати заробітної плати, а також втраті соціальних зв’язків унаслідок проведення більшої частини часу вдома за роботою. Проте зізнається, що із зростанням залученості в інтернет-технології кількість віртуальних зайнятих буде зростати.

Державні механізми регулювання ринку робочої сили

В результаті того, що існує багато проблем, пов’язаних з безробіттям (наявність особливості прояву конкуренції на ринку праці, дискримінація, виникає потреба у централізованому регулюванні. Держава виступає не тільки як великий роботодавець, але і як керуючий орган. Основним завданням стає створення умов для учасників ринку праці, в яких вони б з максимальною швидкістю змогли знайти один одного. Одним із способів поєднати підприємства, які відчувають дефіцит кадрів з претендентами, є взаємодія обох сторін з біржами праці. Дані спеціалізовані установи є в кожному великому місті. Біржа праці, вакансії якій формуються за рахунок поданих даних від підприємств в потребі робочої сили, найчастіше заповнюються з числа тих, хто прийшов на біржу в пошуках роботи. Слід зазначити, що більша частина заявок надходить від державних установ.

Інші способи роботи держави на ринку праці крім створення правого поля – підтримка безробітних громадян на період пошуку роботи, підвищення кваліфікації та перекваліфікація працівників, забезпечення субсидіями для відкриття власної справи. В кожному із зазначених напрямків велику роль відіграє саме біржа праці. Вакансії від підприємств – це далеко не єдиний спосіб роботи з безробітними громадянами.

Висновок

Ринок праці – економічна структура, яка володіє специфікою процесу узгодження попиту та пропозиції. Товар, який звертається на даному ринку, особливий – це праця, невіддільний від людини. У силу впливу на ринок праці не лише економічних, але і соціальних, демографічних, етнічних і культурних явищ, дана сфера вимагає дуже уважного регулювання. При цьому в ній існує і конкуренція, як між суб’єктами попиту, так і пропозиції. Фактори, що обмежують конкуренцію на ринку праці, не можуть повною мірою впливати на цей механізм і створити повністю рівнозначний доступ до робочих місць. В умовах ринкової економіки основною і найбільш діючий спосіб підвищення позицій – це розвиток конкурентних переваг як з боку роботодавця, так і з боку потенційного працівника.