Колективні переговори: організація та проведення

Законодавчі моменти

Найбільш вагомими є положення, визначені на федеральному рівні. Так, у шостій главі Трудового кодексу є загальна принципова схема здійснення переговорів. На практиці вона конкретизується під певні умови. Хоча для дотримання букви закону відхилення залежать від потреби комфорту представників. Крім цього, мають певне значення і постанови місцевих органів влади.

Наприклад, враховуються закони окремих республік. Ця практика використовується для забезпечення прав та реалізації інтересів усіх суб’єктів соціального партнерства. Слід ще раз відзначити, що в Російській Федерації вступ в переговорний процес є обов’язковим. Хоча у світовій практиці є й добровільна система, коли роботодавець може не визнавати ініціаторів як суб’єкта переговорів.

А що пропонує альтернатива?

У РФ існує досить жорсткий порядок колективних переговорів. А як справи йдуть там, де передбачається добровільність? Давайте в якості прикладу розглянемо Великобританію. А точніше, так звана «справа Вілсона», розглянуте в 2002 році. Тоді було прийнято рішення з боку Європейського Суду з прав людини про те, що наявність пункту, який зобов’язував би роботодавця вступати в переговори, необов’язково. Адже існує досить велика кількість інших шляхів захищати свої права.

Хоча добровільність має свої обмеження. Так, роботодавець не зобов’язаний вступати в переговори з ініціаторами. Але водночас йому заборонено впливати на працівників, щоб зменшити їх підтримку. У справі Вілсона було розглянуто варіант, коли працівникам, які виступали за припинення колективних переговорів, істотно збільшувалася платню. Право Великобританії дозволяло подібне ставлення. Тоді як ЄСПЛ постановив, що держава в такому випадку не виконує одинадцяту статті Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод. А це рівнозначно її порушення. То є певні проблеми є скрізь.