Адміністративні методи управління персоналом

Ефективна діяльність будь-якої організації залежить від правильного підбору кадрів та управління ними. Трудовий колектив є складною системою. При організації його роботи адміністрація підприємства повинна застосовувати різні методи і впливу. Такий вплив може бути організаційним, економічним і психологічним.

Адміністративні методи управління являють собою такий вплив на трудовий колектив, яке підтримує дисципліну, організовує робочий процес у відповідності зі стратегічними цілями компанії. Без них немислима діяльність підприємств. У поєднанні з іншими методами управління адміністративні дії сприяють підвищенню ефективності трудових ресурсів компанії.

Загальна характеристика

В рамках функціонування сучасного підприємства застосовуються адміністративні, економічні, соціально-психологічні методи управління. Їх використовують в різних комбінаціях, вибираючи найбільш дієвий підхід на трудовий колектив компанії. Адміністративні методи не будуть дієвими без поєднання їх з економічними підходами управління. Соціально-психологічні прийоми дозволяють налагодити оптимальні умови всередині трудового колективу для здійснення максимально ефективної діяльності кожним співробітником організації.

Сутність адміністративних способів впливу полягає в регулюванні діяльності співробітників компанії. Воно виражається у вигляді певних завдань, наказів або розпоряджень. Керівник може здійснювати подібний вплив в усній або письмовій формі. Незалежно від обраного способу донесення до працівників інформації, підлеглі повинні в обов’язковому порядку виконувати всі директиви, які виходять від начальства.

Кваліфікований, досвідчений начальник поєднує різні методи управління (адміністративні, економічні, психологічні). Однак саме командно-організаційні дії сприяють підтриманню необхідного рівня дисципліни, спрямовуючи працівників до виконання поставлених цілей.

Взаємозв’язок підходів до управління

Застосовувані сьогодні методи управління (економічні, адміністративні, соціальні) окремо не будуть настільки ефективними, як при грамотній їх комбінації.

Адміністративні методи припускають чітке виконання розпоряджень менеджера або начальника. Керівник володіє певною владою, що дає йому право встановлювати конкретні рамки діяльності співробітників. При цьому застосовується певна система стягнень та заохочень. Такий підхід при грамотному застосуванні всіх інструментів координації може стимулювати працездатність персоналу. Однак при використанні тільки адміністративно-командного підходу співробітники з часом стають пасивними. Вони не отримують належної мотивації. При цьому може розвиватися приховане непокору трудового колективу.

Щоб цього не сталося, адміністративні та економічні методи управління застосовуються в певному поєднанні. Це дозволяє домогтися високої результативності праці. Економічні методи виражаються в мотивації співробітників за допомогою заробітної плати, преміювання, а також чіткого взаємозв’язку рівня матеріального заохочення з загальними результатами роботи компанії. Однак без адміністративного впливу економічні методи не зможуть забезпечити необхідну дисципліну на виробництві. Співробітники не зможуть направити свої зусилля на досягнення конкретної мети організації. Для цього економічне заохочення поєднується з командно-адміністративними діями керівництва.

Особливості

Адміністративні методи управління персоналом мають ряд особливостей. В першу чергу слід зазначити, що подібні шляхом координації діяльності працівників грунтуються на відносинах між начальством, яке наділене певним рівнем влади, і підлеглими. При цьому не застосовується стимулювання, яке характерно для економічних методів, а чітко виражене розпорядження адміністрації. Це примус, що встановлює рамки діяльності підлеглого. Начальство ставить перед своїми співробітниками чітке завдання.

Адміністративно-командні дії обов’язково повинні обумовлювати чітку програму для підлеглого об’єкта (співробітника або групи). Керівник при постановці завдання обумовлює порядок його виконання, строки, умови та ресурси. Також він може вказати певні обмеження.

Такі розпорядження і накази передбачають зниження самостійності підлеглого в процесі виконання поставленого завдання. Свобода вибору працівника або їх групи чітко обмежена рамками роботи, яку передбачається здійснити.

Ступінь жорсткості адміністративних впливів може бути різною. Вона варіюється від прямих наказів до порад, рекомендацій. Якщо координується об’єкт не виконав командно-організаційні розпорядження свого керівництва, це розцінюється як порушення дисципліни. При цьому начальник приймає рішення про заходи і міри стягнення з працівника або групи за подібні порушення.

Форми прояву

При роботі сучасних організацій, підприємств існує три основні форми адміністративних методів управління. До першої групи відносяться обов’язкові приписи. Це може бути наказ, розпорядження або конкретна заборона на якусь дію.

До другої формі прояви адміністративних підходів координації відносяться погоджувальні розпорядження. Це може бути консультація співробітника по виниклим у ході виконання завдання питань. Також сюди відноситься компроміс, який дозволяє вийти з конфліктної або сумнівній ситуації.

Третя форма прояву адміністративно-командних впливів виражається в рекомендаціях або побажання начальства. Керівник може вносити певні пропозиції чи поради своїм підлеглим, роз’яснювати деякі особливості виконання ними поставлених завдань. Це живе спілкування начальника з своїми співробітниками.

Принципи адміністративних методів

Адміністративні методи державного управління, або на виробничих об’єктах повинні базуватися на загальних принципах. Тільки в цьому випадку така координація буде ефективною і доцільною.

В першу чергу адміністративні вимоги повинні бути об’єктивними. Вони повинні враховувати можливості підлеглих, їх професійну підготовку, кваліфікацію та досвід. Також подібні методи повинні бути засновані на наукових розробках сучасності.

Одним з головних принципів, на яких ґрунтуються адміністративні методи, є конкретність. Керівник ставить чітке завдання перед об’єктом управління, обумовлюючи шляхи його виконання, строки та інші організаційні моменти.

Також подібні розпорядження та накази повинні бути системними. Вони повинні відповідати моральним, правовим і моральним нормам. Тому керівник повинен враховувати такі особливості підлеглого йому об’єкта.

Виховний принцип адміністративних впливів дозволяє встановити необхідний рівень дисципліни. Підпорядкування співробітників волі начальства без виконання всіх представлених принципів буде недостатнім. Подібні дії не повинні викликати у співробітників почуття образи, досади або стрес. В іншому випадку взаємини між об’єктом і суб’єктом управління будуть неефективними.

Ефективність

Організаційно-адміністративні методи управління повинні бути ефективними, щоб діяльність підприємства приносила прибуток. Тому подібні дії повинні бути обґрунтованими. Ступінь ефективності управлінської діяльності керівництва компанії визначається рядом факторів.

Успіх адміністративного впливу на колектив може бути високою тільки в тому разі, якщо дії керівництва гранично ясні і правомочні, чітко сформульовані. Вони не повинні пригнічувати активність об’єкта управління. Свобода вибору повинна надаватися в рамках виконання поставленого завдання.

Керівник зобов’язаний оцінювати рівень завантаженості своїх підлеглих. Якщо кількість доручень перевищила поріг можливостей співробітника або групи, не можна давати нові завдання. Інакше якість кінцевого результату буде невисоким. Також менеджер зобов’язаний враховувати рівень компетентності та підготовки підлеглих.

Якщо начальник віддає наказ або розпорядження, у трудового колективу не повинно залишатися сумнівів у правильності такого завдання. Інакше це знижує мотивацію.

Дуже важливо, щоб нові завдання не суперечили даними раніше вказівок щодо того ж питання. Також вони повинні бути законними і відповідати розпорядженням керівництва вищого рівня.

При необхідності командно-адміністративні методи управління повинні піддаватися коригуванню. Тому процес виконання поставленого завдання повинен контролюватися начальством. Якщо розпорядження або наказ виявилися не зовсім вдалими, їх слід змінити в відповідності зі сформованими обставинами.

Нормативно-правова база

Адміністративно-правові методи управління повинні базуватися на законодавчій базі різного рівня. В першу чергу сюди відносяться нормативні акти, постанови, які були затверджені державою. Також подібні методи базуються на системі документації, яку затвердили вищі органи управління.

Керівник повинен ставити завдання перед підлеглими у відповідності з законами, нормативними актами, які розробляються в межах їх організації. Сюди відносяться плани, програми та інші документи. Важливо також враховувати систему оперативного управління, що застосовується на підприємстві.

Класифікація

Адміністративні методи управління умовно можна розділити на три групи. Їх вибір залежить від особистісних характеристик керівника, його досвіду та оцінки нею ситуації, яка склалася у трудовому колективі. Існують організаційно-стабілізуючі, дисциплінарні та розпорядчі методи управління.

Якщо керівник застосовує дисциплінарні або розпорядчі підходи координації, він повинен поєднувати їх з організаційно-стабілізуючими впливами. Це забезпечує регламентування, інструктаж і нормування праці.

Організаційно-стабілізуючі підходи дозволяють встановити довгострокові відносини і зв’язки між керівниками і підлеглими на договірній основі.

Розпорядчі методи сприяють усуненню відхилень від плану, які можуть виникати в процесі виконання співробітниками поставлених перед ними завдань. При цьому менеджери повинні виробляти швидку реакцію на подібні зміни середовища життєдіяльності фірми або ситуації всередині трудового колективу.

Дисциплінарні методи попереджають появу в майбутньому можливих відхилень від запланованого вектора руху до мети організації. Керівництво підбирає такі способи координації, які виключають недотримання виробничого і трудового режиму, інших порушень. Начальник при цьому повинен концентрувати увагу не на визначенні міри покарання співробітників, а на причини і глибині ситуації.

Ступінь свободи персоналу

Організаційно-адміністративні методи управління в тій чи іншій мірі обмежують свободу працівника або їх групи. В залежності від чіткості обмеження координують дії керівництва можна розділити на три групи.

Методи примусу повністю пригнічують волю об’єкта управління. Співробітники повинні при цьому в точності виконувати вказівки керівництва. Методи спонукання мотивують персонал виконувати свою роботу найкращим чином. Це дозволяє зекономити ресурси, подавати споживачеві якісні товари, послуги.

Найбільш тонким способом впливу на керований об’єкт надають методи переконання. Керівник вивчає психологічні особливості підлеглих. При цьому вдається створити найбільш високу мотивацію трудового колективу, сприятливі умови для його діяльності.

Відповідальність і стягнення

Адміністративні методи управління припускають різну ступінь відповідальності співробітників за виконання поставлених перед ними завдань. За непокору указів керівництва який об’єкт може зазнати матеріальне, дисциплінарне чи адміністративне стягнення.

У першому випадку працівник відшкодовує збитки, завдані його неправомірними діями або бездіяльністю. За умисне недотримання своєї посадової інструкції працівник підлягає дисциплінарному покаранню. Це може бути догана або звільнення.

Адміністративна відповідальність працівника настає в разі вчинення ним правопорушень.

Розглянувши, що собою представляють адміністративні методи управління, можна зрозуміти їх роль у системі організації роботи трудового колективу компанії.