Вихідна допомога при звільненні. Розрахунок вихідної допомоги при звільненні

Звільнення в силу різних причин, у тому числі через скорочення штату, може торкнутися абсолютно кожного. Якщо це відбувається з ініціативи роботодавця, що, як правило, трапляється несподівано, то Трудовим кодексом передбачена виплата певної винагороди.

На виконання прав трудящих

Вихідна допомога при звільненні виплачується в день розірвання трудових відносин. Суми бувають плаваючими в залежності від ряду причин і регулюються Трудовим кодексом Російської Федерації.

Як правило, такі виплати відносять до гарантованим. Між тим під ними розуміються одноразові або періодичні платежі. Їх мета – забезпечити виконання зобов’язань або не допустити втрати в заробітній платі у разі звільнення працівника від займаної посади, в тому числі і за обставинами, не залежних від самого працівника. Вихідні допомоги несуть дещо інше смислове навантаження. Вони виплачуються як би в облік майбутнього, яке знаходиться поза юрисдикцією трудового договору. Варто також зазначити, що працівник може влаштуватися на іншу роботу на наступний день після звільнення, однак вихідна допомога йому все одно буде виплачено.

Така винагорода не має ніякого відношення до зарплати, так як не враховує якість праці і кількість витраченого на нього часу. Компенсацією ці виплати теж не назвеш, оскільки вона передбачає понесені у зв’язку з роботою витрати, приміром, на переїзд в інше місто або країну. А допомога не пов’язана з якими-небудь витратами працівника.

Таким чином, вихідна допомога скоріше знаходиться на стику трудового законодавства та соціального забезпечення. І головна мета в даному випадку – надати допомогу колишньому працівнику, який втратив робочого місця, а отже, і джерела доходу не з власної вини чи ініціативи.

Ще одним важливим елементом, який приймається до уваги, коли ведеться розрахунок вихідної допомоги при звільненні, є статус роботодавця: юридична особа або індивідуальний підприємець.

Підстави для виплати

Російським трудовим законодавством передбачено досить широкий спектр підстав, в результаті яких здійснюється виплата вихідної допомоги при звільненні. До таких підстав відносяться скорочення штату підприємства, ліквідація або банкрутство організації. Відмова працівника від переходу на іншу роботу з медичних причин, висновок про визнання працівника недієздатним до даної трудової діяльності, призов на службу в армію, відмова переїжджати для роботи в іншому регіоні – всі ці причини забезпечують вихідну допомогу при звільненні.

Крім цього, якщо раніше звільнений співробітник відновився на своєму втраченому місці роботи за рішенням суду, керівник зобов’язаний виплатити йому відповідну допомогу.

Додаткові санкції роботодавцям

Санкцій схильні також зміни трудових угод, внаслідок чого працівник втрачає можливість продовжувати свою професійну діяльність. Крім цього, вони застосовуються, якщо організація порушує правила при наймі на роботу, що тягне неможливість співробітником займати свою посаду або перейти на іншу роботу.

До таких порушень належить укладення трудової угоди з тим, кому заборонено займатися певним видом діяльності, хто не може працювати на конкретних посадах з медичних причин. Це також поширюється на тих, кого влаштували на роботу зі спеціалізованими вимогами без відповідного диплома і кому заборонено займати будь-які посади за певних причин.

Важливість трудового договору

Є причини, за якими виплата допомоги може і не поширюватися на індивідуального підприємця на відміну від організації. Якщо відбувається звільнення по скороченню, вихідну допомогу буде залежати від того, чи прописаний цей пункт в трудовому договорі. Сума виплати також повинна бути вказана в угоді. Однак якщо цей пункт не передбачений, то ніякого вихідної допомоги не буде. Те ж саме справедливо і в разі ліквідації індивідуального підприємця.

Розмір виплати

Розрахунок вихідної допомоги при звільненні залежить від причин, за яким настала необхідність проводити виплати. Скорочення штату, ліквідація компанії, а також порушення з боку роботодавця при укладанні трудової угоди передбачають виплату допомоги у розмірі середньомісячного заробітку. Це правило не поширюється на сезонних працівників. Для них розмір вихідної допомоги при звільненні становить величину двотижневого середнього заробітку. Також це стосується і тих, хто влаштовується на роботу на термін до двох місяців. Вони отримують допомогу тільки в тому випадку, якщо це прописано в трудових документах, якщо немає – воно не виплачується.

При всіх інших підставах виплата становитиме розмір зарплати, розрахований в середньому за два тижні. Розрахувати вихідну допомогу при звільненні можна самостійно, спираючись або на трудовий договір, або на Трудовий кодекс Російської Федерації.

Додаткові бонуси

Такі статті звільнення, як скорочення штату і ліквідація підприємства, передбачають, крім вихідної допомоги, ще й додаткові виплати. Протягом трьох місяців до працевлаштування звільнений працівник має права на виплату щомісячного заробітку. Громадяни, які живуть і працюють в місцях Крайньої Півночі, за законом мають право на такі виплати протягом шести місяців з моменту звільнення. Для отримання грошей необхідно представити докази, що підтверджують факт того, що працівник все ще без роботи. Таким доказом служить трудова книжка.

Якщо після закінчення трьох місяців колишній співробітник так і не влаштувався на нову посаду, Центр зайнятості населення може прийняти рішення про продовження виплати допомоги колишнім працедавцем ще протягом трьох місяців.

Окремо в Трудовому кодексі прописані гарантії звільненим працівникам, які були обрані в профорган. Також передбачаються грошові виплати, якщо достроково були припинені повноваження виборної посади. Працівник повинен отримати або колишню свою посаду, або рівноцінну, якщо він буде згоден. Якщо ж виконати дані умови не представляється можливим, то за ним зберігається його середній місячний заробіток на період до працевлаштування, але не більше півроку. Якщо ж звільнений співробітник – виборний член профспілки, навчається або проходить підвищення кваліфікації, виплата середнього заробітку може зберігатися на строк до одного року.

Послаблення топ-менеджменту

Згідно з трудовим законодавством тримісячний середній заробіток у вигляді вихідної допомоги виплачується директору організації, його заступникам та головному бухгалтеру, якщо звільнення відбулося за причини зміни власника. Також колишній топ-менеджер отримує аналогічне винагороду, якщо власниками або їх уповноваженими особами було прийнято рішення про розірвання трудового договору без наявності винних дій з боку екс-керівника.

Різночитання з податками

Коли виплачується вихідна допомога при звільненні, податки як-то враховуються? У цьому питанні виникає ряд протиріч. Як пояснюють експерти в галузі податкового законодавства, дані виплати не оподатковуються. Варто відзначити також, що за Податковим кодексом вихідна допомога при звільненні ПДФО оподатковується в ряді випадків. Як відзначають представники Федеральної податкової служби, це середньомісячні виплати на період працевлаштування, виплати керівнику, його заступникам і бухгалтеру.

Все залежить від формулювань

Щодо стягнення з вихідних допомог податків і зборів існують різні уявлення. У питанні розірвання договору за угодою сторін, на думку експертів, все в кінцевому підсумку буде залежати від того формулювання, яка використана в трудовій угоді. Отже, якщо в документі прописано саме «вихідна допомога при звільненні», ймовірно, доведеться виплатити скарбниці 13 відсотків від трикратного розміру заробітку.

З іншого боку, при прийомі на роботу можна зійтися на формулюванні «компенсаційна виплата в зв’язку з звільненням». І тоді у разі звільнення дійсно важко буде припустити рішення податкових органів. З одного боку, Податковий кодекс не передбачає справляння податків на такій підставі. З іншого боку, воно повинно бути зафіксоване чинним відповідним законом. Проте в ТК РФ не передбачені виплати такого роду.

Соціальні внески

Коли виплачується вихідна допомога при звільненні, внески можуть і не бути передбачені. Невизначеність пов’язана з тим, що навіть самі бухгалтери не завжди знають, потрібно чи ні проводити страхові відрахування з компенсаційних виплат, пов’язаних зі звільненням. За федеральним законодавством вони не повинні обкладатися страхових внесків. Між тим невпевненість бухгалтерів пов’язана з тим, що підстави для звільнення, так само як і для виплат, можуть бути самими різними.

В даний час страховими внесками не обкладаються всі види такого роду винагород, встановлені законодавчо, за винятком компенсації за невикористану відпустку.

Міжнародний досвід

На сьогоднішній день світовий досвід регулювання трудових відносин має вже досить велику напрацьовану базу. І кожна держава може знайти для себе багато корисного. Приміром, Росія як країна, що ставить своєю метою ринкову економіку з соціальною орієнтованістю, а також створення цивілізованого ринку праці, могла б поміркувати про розширення переліку підстав для вихідної допомоги, а також переглянути методи розрахунку обсягів виплат.

Також має сенс звернути увагу на той факт, що виплату допомоги можна розглядати не тільки як можливість допомогти колишньому співробітнику при втраті роботи, але і як спосіб винагороди за старання і мотивації працівників. Крім іншого, варто було б звернути увагу і на той факт, що у світовій практиці розмір вихідної допомоги залежить від напрацьованого стажу.