Ст. 51 Конституції РФ з коментарями
51 ст. російської Конституції проголошує право особи не свідчити проти самого себе, а також свого чоловіка/дружини, близьких родичів. Перелік останніх встановлюється Федеральним законом. Розглянемо далі ст. 51 Конституції РФ з коментарями.
Актуальність питання
При практичному застосуванні ч. 1 ст. 51 Конституції виникає ряд проблем. При розслідуванні злочинів і подальшому розгляді їх в суді не було вироблено однозначного вирішення виникаючих питань. У зв’язку з цим в деяких випадках має місце суттєве обмеження інтересів і прав громадян, в інших ситуаціях докази визнаються як неприпустимі, з-за чого матеріали повертаються на дослідування. Тут варто зазначити, що більшість питань, що виникли не внесло ясності і Постанова Пленуму ВС, прийняте 31 жовтня 1995 року.
Проблема суб’єктного складу
В першу чергу, при розгляді ч. 1 ст. 51 Конституції РФ необхідно встановити осіб, яким слід роз’яснити зміст цієї статті. Справа в тому, що в нормі формулюється загальне право людей не свідчити проти своїх близьких, дружини/чоловіка і себе самого. Законодавцем у ст. 51 використовується поняття “ніхто не зобов’язаний давати відповідні свідчення. При цьому конкретні суб’єкти не називаються. Не називаються і процесуальні галузі, в яких можна реалізувати право.
Кримінальне судочинство
Скористатися 51 ст. Конституції в першу чергу можуть свідки. У публікаціях, що роз’яснюють Основний закон, стверджувалося, що кримінальні процедури введено принцип імунітету свідка. Його право відмовитися давати показання поширюється також і на потерпілого. Це обумовлено тим, що законодавство формулює єдині правила їх допиту. Разом з цим підкреслювалося, що роз’яснювати 51 ст. підозрюваному і обвинуваченому немає необхідності. Це пояснювалося тим, що на них не накладається обов’язок давати показання. Ця позиція висловлює думку багатьох юристів. У цьому зв’язку присутнє в пленарному Постанові ВС роз’яснення про те, що ст. 51 Конституції РФ слід роз’яснювати підозрюваному, підсудному і обвинуваченому, сприймається як розширювальне тлумачення норми. Проте зазначений акт має обов’язковий характер. У зв’язку з цим, на виконання приписів ВС слідчий повинен роз’яснювати ст. 51 Конституції РФ підозрюваному, обвинуваченому, потерпілому і свідкам.
Загальні випадки
На думку деяких юристів, ст. 51 Конституції слід роз’яснювати при отриманні пояснень. Це, зокрема, стосується громадян, причетність яких до злочину перевіряється. Крім цього, роз’яснення повинні мати місце і при оформленні протоколу при явці з повинною. “Правило Міранди”, аналогом якої є розглянута вітчизняна норма, зачитується особі при першому його контакті з поліцією. При цьому протоколи по явці з повинною та пояснення виступають в якості доказових документів іншої категорії. Вони не можуть оформлятися в умовах, коли суб’єкт не знає про свої права. Разом з цим відсутність роз’яснень щодо ст. 51 Конституції при складанні зазначених документів не повинно припускати обов’язкового визнання цих актів неприпустимими. Це пояснюється тим, що гарантований Основним законом свидетельский імунітет має забезпечуватися в ході провадження по справі.
Момент вступу в дію норми
Питання про його визначенні виявився досить актуальним на практиці. Наприклад, в одному з обласних судів захисник під час зачитування показань підсудного, взятих у нього в ході попереднього слідства, вказав на ст. 51. При вивченні матеріалів з’ясувалося, що особа спочатку допитувалась як свідок. При цьому відмітки про роз’яснення розглянутої статті у справі не було. Головуючим відразу ж перше визнання підсудного були визнані неприпустимими.
При переході до вивчення подальших слів обвинуваченого, який виступав у той момент підозрюваним, захисник знову вказав на ст. 51. Разом з цим адвокат заявив клопотання про повторне визнання свідчень неприпустимими, оскільки суб’єкту не була роз’яснена норма. Однак один із народних засідателів вказав на те, що на момент виробництва допиту у справі (у листопаді 1995-го р.) пленарне Постанова ВС опубліковано не було. При цьому необхідність у роз’ясненні підозрюваному ст. 51 прямо з неї не виходить. З цією думкою погодилися й інші учасники засідання.
Всім потерпілим (свідків) слід роз’яснювати норму?
Про це в практиці чітке уявлення так і не склалося. Виходячи з сенсу статті, суб’єкт не зобов’язаний свідчити в тому випадку, якщо його слова можуть викрити особисто його близьких родичів, дружину/чоловіка. В інших ситуаціях таке звільнення не діє. Щоб не порушити права потерпілого і свідка, необхідно врахувати предмет їх показань. В деяких випадках це зробити нескладно. В інших ситуаціях можуть виникнути певні проблеми. Наприклад, немає необхідності роз’яснювати ст. 51 при допиті понятих в ході слідчої дії. Пояснення потрібні при одержанні від особи інформації про близького родича або дружині. Таким чином, у всіх ситуаціях, в яких не виключена хоча б незначна ймовірність того, що слова свідка/потерпілого можуть обернутися проти них самих, вони повинні бути ознайомлені із змістом даної статті.
Практичне стан справ
У багатьох слідчих відділах та судових інстанціях ст. 51 роз’яснюють виключно близьким родичам підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. Це обумовлюється буквальним сприйняттям змісту пленарного Постанови ВС. В п. 18 цього акта передбачено, що з положеннями норми повинні ознайомитися чоловік/дружина, близькі родичі перед допитом в якості потерпілих або свідків. На думку юристів, у Постанові Пленуму ВС позначений лише приватний випадок реалізації ст. 51. У цьому зв’язку стає неправильним по суті думку деяких співробітників про те, що роз’яснювати норму слід лише тим потерпілим/свідкам, які можуть у подальшому стати обвинуваченими/підозрюваними.
Оформлення факту ознайомлення
Однаковості немає і з цього питання. Практичні працівники використовують такі варіанти:
Вважається, що другий варіант більш кращий. Громадянину повинні роз’яснювати його права в кожному випадку допиту. Дача показань може здійснюватися на практиці з тривалим тимчасовим розривом. В цьому випадку не виключається, що суб’єкт забуде про отримані ним раніше роз’ясненнях. До числа слідчих дій, при виконанні яких особа повинна бути ознайомлена з правом не свідчити, відносять, крім допиту, очної ставки, пред’явлення для впізнання.
Попередження про відповідальність
У законодавстві встановлено покарання за надання неправдивих відомостей. На практиці досить поширеним вважається думка, що суб’єктів не слід попереджати про таку відповідальність. Обумовлено це тим, що таке роз’яснення певною мірою нейтралізує право не свідчити проти близьких, дружина або себе та може виступати як психологічний тиск на свідка. Однак за законом відмовитися від попередження про ймовірні наслідки для суб’єкта не можна. Достовірність відомостей повинна гарантуватися в інтересах правосуддя. В даному випадку компромісним буде грамотне і послідовне роз’яснення закону. Обов’язок давати правдиві пояснення, показання ніхто не знімає зі свідка. Але в тому випадку, коли його слова можуть згодом використовуватися проти нього, його чоловіка/дружини або родичів, він може скористатися своїм конституційним правом не свідчити.
Можливі складності
Проблема може виникнути внаслідок того, що досить часто важко заздалегідь розділити на частини предмет показань: “Тут мовчати, тут говорити”. У деяких випадках відомості, які на перший погляд нічим не загрожують суб’єкту, можуть обернутися проти нього чи близьких, якщо не в цьому, то в іншій ситуації. Крім цього, перед допитом заздалегідь не у всіх випадках можна передбачити, яка саме фактична інформація буде повідомлятися. У цьому зв’язку в кожній конкретній ситуації суддів і слідчих має самостійно визначити порядок, відповідно до якого буде проводитися роз’яснення кримінальних і конституційних норм. Тут, на думку ряду юристів, справа не тільки в послідовності такого ознайомлення. У звичайних випадках першою повинна роз’яснювати Конституція, а потім кримінальне право. Ключовим принципом у складних випадках виступає вибірковість. Не виключається ситуація, коли суддя або слідчий не буде попереджати про наслідки дачі неправдивих свідчень. Роз’яснення ст. 51, а також зазначення у примітці до ст. 308 КК про те, що суб’єкт не підлягає покаранню за відмову від свідчень проти себе, близьких або дружина, не знімає з нього відповідальності за надання недостовірних відомостей.
