Прямі й непрямі докази: визначення, правила використання та особливості

Віктор Кузьмін
1 minute

Поняття доказів розкриває 74-а стаття КПК. У відповідності з нормою, ними називають будь-які фактичні дані, на підставі яких уповноважені органи і посадові особи встановлюють відсутність або наявність злочинного діяння, винність суб’єкта, що його вчинив, а також інші суттєві обставини. В ході виробництва використовуються первісні та похідні, прямі та непрямі докази. Розглянемо їх докладніше.

Загальні відомості

КПК містить вказівку на фактичні дані, завжди мають юридичне значення для справи. До них відносять обставини, якими характеризується подія: місце, час, спосіб вчинення злочину та ін Юридичне значення мають факти, що зумовлюють винність особи, його мотиви, що посилюють або пом’якшують покарання. До уваги береться характер і розмір шкоди, завданої злочином, умови, що сприяли його вчиненню.

Класифікація

Залежно від предмета виділяють прямі і непрямі докази. Ця класифікація ґрунтується на наступному. Прямими називають такі факти, які відображають хоча б один компонент предмета доказування, будь-яку обставину, закріплене в 73-ї статті КПК. Всі інші відомості вважаються проміжними. Непрямий доказ – це такий факт, який не містить відомостей про злочин, характеристиках особистості підозрюваного, його винності, величиною збитку і пр. Така інформація, безумовно, має відношення до справи. Однак вона лише сприяє встановленню обставин, які підлягають доказуванню. До них в першу чергу відносять сама подія злочину, визначення особи, яка його вчинила, вину у формі умислу і необережності або ін.

Відомості, що безпосередньо стосуються справи

Прямі докази свідчать про вчинення суб’єктом злочину або виключають причетність особи до діяння. Обставини, закріплені в 73-й статті у пунктах 1 і 2, дають підстави для отримання відповідей на питання, перераховані в ст. 229 КПК. Інформація обвинувачуваного, що визнає провину і пояснення, коли, де, з яких мотивів, за яких обставин ним було вчинено злочин, виступає як прямий доказ. В цьому ж якості розглядаються відомості особи про те, як їм були нанесені удари потерпілому.

При застосуванні прямих доказів головним завданням виступає перевірка їх достовірності. Необхідно встановити, чи правду каже суб’єкт чи ні. Що стосується значення повідомлених відомостей для розгляду по справі, то воно очевидно. Для визначення достовірності кожне доказ має розглядатися в комплексі з іншими даними. Ніякими перевагами по силі ніяка інформація не має. У зв’язку з цим неприпустимо вважати визнання провини “головним” доказом.

Важливий момент

Ключовою особливістю прямого доказу вважається те, що воно містить в собі сама обставина, що підлягає доказуванню. Обвинувачений розповідає про готування до злочину, його здійсненні, свідок або очевидець події говорить про дії зловмисника і потерпілого. У всіх таких випадках відомості, які повідомляє ту чи іншу особу, що безпосередньо вказують на обставини (одне або кілька), що підлягають доказуванню і в підсумку входять в основний факт.

Непрямі докази в кримінальному процесі

У них міститься інформація про обставини, що передували, супроводжували або слідували за встановленими подією. За їх сукупністю можна сформулювати висновок про те, чи був злочин, чи винен підозрюваний. У справі про вбивство приклад непрямого доказу – приналежність ножа обвинуваченому. Встановити обставини злочину з допомогою такого роду відомостей досить складно.

Непрямі докази сприяють виявленню не самих обставин, перелічених у 73-ї статті КПК, а тільки пов’язані з ними фактів. Тільки при їх комплексному аналізі можна прийти до висновку про існування або відсутності цих обставин.

Наприклад, у справі про крадіжку майна суб’єкт не визнав себе винним, проте є показання свідка, який бачив, як підозрюваний прямував до місця злочину. Крім того, в житлі особи знайдені предмети, що належали потерпілому. У приміщенні, де було скоєно злочин, виявлені відбитки пальців обвинуваченого, що підтверджено протоколом експертним висновком. Всі зазначені факти – непрямі докази. Вони не можуть служити підставою для однозначного висновку про те, що діяння було вчинене саме підозрюваним. Кожне взяте окремо непрямий доказ припускає різні тлумачення його зв’язку з встановлюваними обставинами. Завдання осіб, які ведуть провадження, виявити єдині зв’язку між отриманими даними і подією.

Специфіка використання

При застосуванні прямих доказів для виявлення обставин достатньо перевірити сумлінність джерела, переконатися у відповідності змісту інформації дійсному стану. Відповідно, зробити висновок про існування факту набагато простіше. Непрямими доказами є відомості, зв’язок яких з обставинами неочевидна. При їх використанні необхідно не тільки підтвердити доброякісність джерела та достовірність інформації, але і провести складну роботу з формулювання правильних висновків з комплексу отриманих даних. Ситуація ускладнюється і тим, що непрямі докази допускають неоднозначне тлумачення свого значення. Тому у всіх випадках необхідний всебічний аналіз інформації.

Специфіка аналізу

Щоб можна було використовувати непрямі докази в справі, необхідно встановити достовірність їх змісту. Уповноважений службовець, провідний виробництво, повинен визначити, чи говорить правду свідок про наявність ворожості у відносинах між потерпілим та обвинувачуваним, дійсно на знарядді злочину присутні відбитки пальців підозрюваного і так далі.

Також слід встановити зв’язок отриманої інформації з досконалим діянням. Так, наявність неприязних відносин між обвинуваченим і потерпілим може і не призвести до злочину, на місці події були виявлені сліди від взуття суб’єкта, однак це зовсім не означає, що саме він був там, оскільки його черевики міг надіти і інша людина.

Відповідно, при використанні непрямих відомостей необхідно не тільки виявити будь-яку обставину, але і визначити його зв’язок з встановлюваними фактами. Її форми можуть бути різними: просторово-часова, причинний і так далі.

Правила

Із зазначеного вище можна зробити наступні висновки:

  • Непрямі докази необхідно дослідити тільки в сукупності. Тільки при комплексному їх аналізі можна сформулювати достовірні висновки.
  • Непрямі докази повинні мати об’єктивну зв’язок один з одним і з встановлюються положенням справ (картиною злочину).
  • Комплекс відомостей повинен дозволяти зробити такий обгрунтований висновок, який виключає інше пояснення обставин, сумніви в тому, що подія було саме таким, як воно встановлено на підставі цієї інформації.

    • Це основні правила, відповідно з якими використовуються непрямі докази. В цивільному процесі, як правило, використовуються відомості, які безпосередньо стосуються спору. Зазвичай позивач висуває конкретні документи, матеріали, що вказують на те чи інше порушення, у зв’язку з якими виник конфлікт.

    Види непрямого докази

    Найпоширенішими вважаються такі типи:

  • Апагогическое. Це доказ від протилежного. Воно припускає спочатку доведення антитези, доведення його до протиріччя з встановленою істиною. По суті, робота зводиться до встановлення хибності антитези.
  • Розділові доказ. Воно передбачає встановлення хибності всіх тез, за виключенням одного.

    • Характер відтворення інформації

    За цією ознакою докази поділяють на первісні і похідні. До останніх відносять такі відомості, які відображають встановлюються обставини через який-небудь факт або носій даних, не залучений у виробництво по справі, але при цьому він міг би бути (хоча б теоретично) залученим до матеріалів.

    Похідні докази – інформація, одержана “з других рук”. Це можуть бути свідчення суб’єкта про злочині, якого він сам особисто не спостерігав, але про який він дізнався від іншої людини.

    Первинні докази являють собою відомості, здобуті з першоджерела. До них, зокрема, відносять фактичні дані про злочин, отримані від свідка, інформацію про винному, інших обставин, які суб’єкт особисто спостерігав. У число первинних доказів включені оригінали документів, речі, предмети, знаряддя, знайдені безпосередньо на місці події. Інформація, яка в них міститься, фіксується в самому об’єкті без додаткових ланок.

    Перевірка

    При отриманні інформації “з других рук” в обов’язковому порядку повинен встановлюватися першоджерело, зокрема очевидець події. Його необхідно допитати. Слід розуміти, що очевидець надасть більш точні і повні відомості про події, ніж той, хто знає про обставини з розповідей інших. Такі свідчення легше перевірити, відповідно, вони більш достовірні.

    Нюанси

    Похідні докази не можна змішувати з показаннями суб’єкта, який не може назвати джерело відомостей. Якщо його встановити неможливо, то інформація втрачає своє значення. Відповідно, неперевірені відомості повинні бути відкинуті. Дане твердження підтверджує і 74-а стаття КПК. Згідно з нормою, якщо свідок, повідомляє інформацію, не може вказати джерело, то вона не може виступати в якості доказу. Аналогічне правило встановлено і для потерпілого.

    Висновок

    Прагнення уповноважених органів по можливості використовувати первинні докази не означає, що відомості, отримані з “других рук”, не можуть привести до правильних висновків. Категорична відмова від їх використання може призвести до того, що суд втратить важливої інформації. У деяких випадках похідні докази відіграють ключову роль (особливо якщо втрачені попередні джерела даних).