Прямі й непрямі докази: визначення, правила використання та особливості

Непрямі докази в кримінальному процесі

У них міститься інформація про обставини, що передували, супроводжували або слідували за встановленими подією. За їх сукупністю можна сформулювати висновок про те, чи був злочин, чи винен підозрюваний. У справі про вбивство приклад непрямого доказу – приналежність ножа обвинуваченому. Встановити обставини злочину з допомогою такого роду відомостей досить складно.

Непрямі докази сприяють виявленню не самих обставин, перелічених у 73-ї статті КПК, а тільки пов’язані з ними фактів. Тільки при їх комплексному аналізі можна прийти до висновку про існування або відсутності цих обставин.

Наприклад, у справі про крадіжку майна суб’єкт не визнав себе винним, проте є показання свідка, який бачив, як підозрюваний прямував до місця злочину. Крім того, в житлі особи знайдені предмети, що належали потерпілому. У приміщенні, де було скоєно злочин, виявлені відбитки пальців обвинуваченого, що підтверджено протоколом експертним висновком. Всі зазначені факти – непрямі докази. Вони не можуть служити підставою для однозначного висновку про те, що діяння було вчинене саме підозрюваним. Кожне взяте окремо непрямий доказ припускає різні тлумачення його зв’язку з встановлюваними обставинами. Завдання осіб, які ведуть провадження, виявити єдині зв’язку між отриманими даними і подією.