Норми витрат на відрядження в Росії

Відрядження – для деяких слово страшне, а для інших – справжнє свято. Термін передбачає виконання робочих функцій поза звичного місця. Роботодавець, який планує відправити працівника у відрядження, повинен враховувати, що це можна зробити лише стосовно до офіційно перебуває у штаті людині. Обов’язкова умова – укладення трудового договору. В угоді повинно бути прописано, що можливі відрядження. А ось якщо робота офіційно має роз’їзний характер, тоді кожну окрему поїздку назвати відрядженням не можна. Встановлює норми відрядних витрат Мінфін.

Відрядження: кого і як?

У відрядження можна відправити у тому числі й співробітника, що працює на віддаленій основі, того, чиє робоче місце – на дому. Головне – щоб людина значився в штаті організації, що дає йому точно такі ж права, як і тим, хто трудиться на території роботодавця. Норми відшкодування відрядних витрат для сумісника – це його середня заробітна плата у фірмі, від якої чоловік відправився в поїздку.

В деяких випадках людина направляється у відрядження відразу по двом робочим місцям – основним та сумісництвом. У такій ситуації роботодавці повинні погодити оплату відряджень. Норма витрат передбачає врахування обох робочих місць разом – то є одна фірма бере на себе сплату певної частини витрат, у той час як на іншу лягає обов’язок виплатити залишок.