Невинне заподіяння шкоди і відповідальність

Невинне заподіяння шкоди – випадок, казус має місце при вчиненні суспільно небезпечного діяння. У результаті нього настають наслідки, однак об’єктивна сторона порушення відсутній. Останнє означає, що дію було вчинено без наміру і не з необережності. Відповідальність за невинне заподіяння шкоди не передбачається. В даний час до даної категорії суспільно-небезпечних дій відносять ситуації, коли людина, передбачаючи ймовірність наслідків, не зміг запобігти їх через невідповідність власних психофізіологічних якостей сформованим обставинам. Далі розглянемо докладніше поняття невинного заподіяння шкоди.

Загальні відомості

До 1996-го року невинне заподіяння шкоди судова практика і законодавство зумовлювали тільки відсутністю якогось чи обох критеріїв неправомірної недбалості. Однак з плином часу нормативні акти удосконалюються через появу нового безлічі причин. У результаті законодавство охоплює більш широке коло проблем. Це, в свою чергу, дозволяє збільшувати судову практику, так і більш чітко розмежовувати поняття неправомірної необережності і невинного заподіяння шкоди. Даний факт має особливе значення в КПК. Не беручи до уваги здатність або нездатність особи усвідомлювати характер своєї поведінки та керувати ним, законодавець перевів розглянуту проблему з суб’єктивної категорії в об’єктивну. Включаючи в себе таке визначення, як невинне заподіяння шкоди, КК РФ відповідає положенням Конституції, нормам, загальновизнаним принципам світового права.

Класифікація

У кримінальному кодексі визначено види невинного заподіяння шкоди. Перший з них закріплений у ст. 28, ч. 1 КПК. Зокрема, в положенні розглядається випадок, як невинне заподіяння шкоди. Якщо застосовувати норми до злочинів, відрізняється формальним складом, то вказане вище означає, що чоловік, який вчинив діяння, небезпечне для інших, не знав або не міг усвідомлювати соціальний ризик, який передбачається при такому його поводженні. При цьому під, власне, поведінкою слід розуміти не тільки дія, а й бездіяльність особи, внаслідок якого має місце невинне заподіяння шкоди. Приклад: збут фальшивої купюри громадянином, який не знав і у відповідності з обставинами справи не міг усвідомлювати, що вона підроблений. Якщо говорити про порушення, що мають матеріальний склад, то невинне заподіяння шкоди – “казус” – полягає в тому, що людина, яка вчинила соціально небезпечне діяння, не передбачав ймовірності настання наслідків і у відповідності з обставинами справи не міг і не повинен був їх передбачати. Ця категорія відрізняється від недбалості тим, що в ній відсутня обидва чи хоча б один її критерій. Щоб прийняти випадок, як невинне заподіяння шкоди, не обов’язково одночасно повинні бути відсутніми відразу обидві ознаки. В якості другої виступає категорія, яка ґрунтується на індивідуальних особливостях людини, що вчинила соціально небезпечне діяння. Мова, зокрема, йде про психофізичному стані особи. У ст. 28, 2 ч. описана ситуація, при якій невинне заподіяння шкоди визнається таким не внаслідок вольового або інтелектуального відносини суб’єкта, а в результаті об’єктивної неможливості якимось чином запобігти наступ соціально небезпечних наслідків за будь наведеною в законі причини.

Відсутність умислу в діях

Умови невинного заподіяння шкоди передбачені законом. У ситуаціях, коли людина не усвідомлював і у відповідності з обставинами не могла усвідомлювати соціальної небезпеки своєї поведінки (бездіяльності/дії), він фактично виконав об’єктивну частину умисного правопорушення. Ця категорія має різноманітні прояви. В якості найбільш поширеного прикладу можна назвати ситуацію, коли особа, яка фактично виконала об’єктивну частину злочину, було введено в оману одним або кількома третіми особами. В результаті цього порушник виступав як знаряддя протиправної дії. Це вказує на невинне заподіяння шкоди. Приклад: одна людина просить іншого перевезти пакет з медикаментами родичеві в іншому місті. У результаті з’ясовується, що замість ліків в пакунку були наркотики. Також поширеною один час була ситуація, коли громадянина просять допомогти при буксируванні автомобіля. Людина може не усвідомлювати, що об’єктивно сприяє викрадення транспорту. За інших обставин особа могла не знати про предмет (характер об’єкта) заподіяної шкоди при виконанні ним фактично об’єктивної частини злочину. Так, мала місце ситуація, при якій у співробітника поліції, який заснув у залі залізничного вокзалу, була викрадена сумка, в якій, крім іншого, знаходилося табельну зброю. Викрадач речей не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за крадіжку цього предмета. Інакше це буде кваліфікуватися як вмененное обвинувачення.

Неможливість передбачити наслідки

Це невинне заподіяння шкоди пов’язане з такою категорією, як злочинна недбалість. При встановленні необережності необхідно наявність і об’єктивного, і суб’єктивного критеріїв. Як вище було сказано, при відсутності якогось із них діяння кваліфікується як невинне заподіяння шкоди. Невстановлення об’єктивного критерію передбачає непорушення суб’єктом яких-небудь правил безпеки. У таких випадках шкоду настає зазвичай з вини потерпілого. Ситуація, у якій відсутній суб’єктивний критерій, може бути пов’язана з тим, що людина в силу своїх індивідуальних особливостей в умовах, що склалися, не міг ні передбачити шкоду, ні попередити його. Особисті якості індивіда можуть бути різними. Ті чи інші особливості враховуються в залежності від характеру злочину, що йому інкримінується. Наприклад, якщо це правопорушення пов’язане з транспортною сферою, то до уваги беруться гострота слуху і зору, індивідуальне час рухової реакції та інші. Якщо мало місце невинне заподіяння шкоди при виконанні професійної діяльності (халатність) або у сфері побуту, то тут будуть враховуватися життєвий досвід, стаж роботи, а також рівень підготовки спеціаліста. Рідко суб’єктивний критерій відсутній із-за обстановки справи. Наприклад, машиніст, проїхавши на червоний сигнал, зіткнувся зі складом, що стоїть попереду. В результаті було завдано серйозних матеріальних збитків. Проте в ході розгляду справи було встановлено, що в той момент мала місце сильна завірюха, внаслідок чого мокрий сніг заліпив семафор, і машиніст не побачив сигнал. У цій ситуації відсутність суб’єктивного ознаки пов’язано виключно з обстановкою.

Значення особистих якостей порушника

Вище згадувалося, що невинне заподіяння шкоди має місце тоді, коли встановлено невідповідність психофізіологічних особливостей порушника обстановці, що склалася. Це, зокрема, може бути екстремальна ситуація. Під нею розуміють крайні, надзвичайно складні, незвичайні обставини, які представляють певну ступінь соціальної небезпеки. Виявлятися вони можуть при взаємодії людини з природою, технікою, іншою особою або групою суб’єктів. Вичерпний перелік екстремальних умов дати досить важко. У всіх випадках це питання факту. Прикладом може стати випадок, при якому при рятуванні потопаючого він, борючись за життя, захоплює під воду людину, що прийшла йому на допомогу, а сам залишається живий. Рятувальник при цьому гине. Психофізіологічні якості, які згадуються в законі, можуть знайти вираз у таких станах, як жах, шок, стрес, ступор та інші.

Нервове перенапруження

Іншим варіантом вважається невинне заподіяння шкоди внаслідок нервового перевантаження. Вона являє собою стан глибокої втоми. Під її впливом людина не зміг запобігти шкоди. В якості обов’язкової ознаки нервово-психічних перевантажень виступає вимушеність. Так, наприклад, відпрацював добу оператор енергетичної станції, який не дочекався змінника, залишається на наступну зміну. Через деякий час він засинає з-за втоми і не реагує на тривожні сигнали приладів. В результаті відбувається збій у роботі обладнання або вибух. Однак, наприклад, у ситуації, коли далекобійник, свідомо порушив режим відпочинку і руху, заснув за кермом та скоїв наїзд на пішохода, він повинен понести відповідальність за законом. У даній ситуації встановлення невинності допускається тільки за допомогою судової психологічної оцінки стану порушника в момент скоєння небезпечного діяння.

Відсутність ознак легковажності

Це ще один вид невинного заподіяння шкоди. Він зазначений у статті 28 КПК. Суть відсутності ознак легковажність полягає в тому, що людина, який передбачав можливість настання наслідків, не самовпевнено, обґрунтовано розраховувала на їх відвернення. Наступ шкоди в таких ситуаціях обумовлюється втручанням випадкових обставин. Передбачити їх і запобігти їх недолуге дію чоловік не міг.

Інтелектуальний момент по недбалості

Кожна форма вини може бути охарактеризована на підставі двох елементів. В якості них виступають вольовий та інтелектуальний момент. Останній відображає суб’єктивне ставлення особи, яка вчинила соціально небезпечне діяння, до своєї поведінки. Недбалість виступає в якості єдиної форми вини, при якій індивід не передбачає настання наслідків у якому б то ні було їх прояві: ні в абстрактному, ані в реальному, ані в неминучому. Однак цей факт зовсім не означає відсутність всякого психічного ставлення до того, що трапилося. Він являє собою форму такого ставлення. Те, що людина не передбачав наслідків при недбалості, вказує на його нехтування інтересами інших осіб і приписами закону. При наявності ряду обставин індивід міг і повинен був їх передбачати. Інтелектуальний момент характеризується негативним і позитивним ознаками. Перший означає непредвидение ймовірних наслідків, включає в себе відсутність розуміння соціальної небезпеки діяння, яке вона вчиняє, та предмета злочину. В даному положенні відзначається схожість недбалості і невинного заподіяння шкоди. Позитивний ознака відрізняється наявністю об’єктивного і суб’єктивного критеріїв. Перший означає, що порушник повинен був передбачати наслідки, другий – що він міг передбачити, але тільки якщо це міг би й будь-який інший чоловік. Іншими словами, відсутність обов’язку передбачати соціально небезпечні наслідки дозволяє виключити провину індивіда.

Характеристика діяння по легковажності

Вона розкривається за допомогою низки ознак. В першу чергу слід сказати про те, що суб’єкт усвідомлює соціальну небезпеку бездіяльності або дії, що він робить і в якому є потенційна загроза заподіяння серйозних наслідків. Також індивід припускає ймовірність настання наслідків своєї поведінки. Варто тут зазначити, що незважаючи на це припущення, людина не обирає їх в якусь певну форму. Він представляє ймовірність їх абстрактно. Разом з цим, особа, самовпевнено розраховуючи на запобігання наслідків, припускає наявність чинників, які, на його думку, здатні допомогти йому уникнути їх. Що ж до вольового моменту, то законодавство визначає його не як надію, а як розрахунок на усунення соціально небезпечних наслідків. Винний при цьому припускає реальні, цілком конкретні обставини, які можуть у цьому посприяти. Він оцінює їх значення невірно. Внаслідок цього розрахунок на усунення злочинного наслідки стає безпідставним і самовпевненим, не мають достатніх передумов.

Розмежування категорій

Враховуючи все вищесказане, можна говорити про те, що невинне заподіяння шкоди не має в собі інтелектуального моменту. Іншими словами, не проглядається позитивна психологічна зв’язок між винним у злочині і заподіяними його поведінкою злочинними наслідками. Однак це положення правомірне лише у випадках, передбачених ст. 28, п. 1 КПК. Якщо розглядати вольовий момент, то можна відзначити певну схожість в категоріях. Воно полягає в тому, що і при легковажному, і при недбалому, і при невинному заподіянні шкоди відсутня позитивне ставлення до ймовірного настання наслідків, які становлять соціальну небезпеку. Однак у першому випадку людина передбачає можливість появи такого результату. Але при цьому він здійснює потенційно небезпечне вольове діяння, прагнучи при цьому застосовувати які-небудь фактори в особистих інтересах, намагаючись запобігти небезпечні наслідки. Так, наприклад, людина, знаючи про те, що ймовірно наступ шкоди, сподівається на його запобігання, використовуючи для цього об’єктивні фактори: оповіщення третіх осіб, прийняття яких-небудь технічних заходів тощо