Невинне заподіяння шкоди і відповідальність

Класифікація

У кримінальному кодексі визначено види невинного заподіяння шкоди. Перший з них закріплений у ст. 28, ч. 1 КПК. Зокрема, в положенні розглядається випадок, як невинне заподіяння шкоди. Якщо застосовувати норми до злочинів, відрізняється формальним складом, то вказане вище означає, що чоловік, який вчинив діяння, небезпечне для інших, не знав або не міг усвідомлювати соціальний ризик, який передбачається при такому його поводженні. При цьому під, власне, поведінкою слід розуміти не тільки дія, а й бездіяльність особи, внаслідок якого має місце невинне заподіяння шкоди. Приклад: збут фальшивої купюри громадянином, який не знав і у відповідності з обставинами справи не міг усвідомлювати, що вона підроблений. Якщо говорити про порушення, що мають матеріальний склад, то невинне заподіяння шкоди – “казус” – полягає в тому, що людина, яка вчинила соціально небезпечне діяння, не передбачав ймовірності настання наслідків і у відповідності з обставинами справи не міг і не повинен був їх передбачати. Ця категорія відрізняється від недбалості тим, що в ній відсутня обидва чи хоча б один її критерій. Щоб прийняти випадок, як невинне заподіяння шкоди, не обов’язково одночасно повинні бути відсутніми відразу обидві ознаки. В якості другої виступає категорія, яка ґрунтується на індивідуальних особливостях людини, що вчинила соціально небезпечне діяння. Мова, зокрема, йде про психофізичному стані особи. У ст. 28, 2 ч. описана ситуація, при якій невинне заподіяння шкоди визнається таким не внаслідок вольового або інтелектуального відносини суб’єкта, а в результаті об’єктивної неможливості якимось чином запобігти наступ соціально небезпечних наслідків за будь наведеною в законі причини.