Неприпустимі докази в кримінальному процесі: основні ознаки і види

Нюанс

Аналізуючи неприпустимі докази в кримінальному процесі, основні ознаки таких відомостей, передбачені законодавством, необхідно звернути увагу на один важливий момент. У пункті другому ч. 2 статті 75 показання свідка, взяті з джерела, походження якого він описати не може, не приймаються при розгляді справи.

Між тим для потерпілого таке обмеження не встановлюється. Відсутність відповідної вказівки в нормі, ймовірно, обумовлюється тим, що потерпілий сам є першоджерелом інформації. Відповідно, він навряд чи зможе давати свідчення за чутками.

Спірні моменти

У пункті третьому 2 частини статті 75 КПК передбачено, що інші, крім описаних вище, матеріали і відомості, отримані з порушенням приписів Кодексу, визнаються неприпустимими.

Поширена думка, що будь-який відступ від процедурних правил, що відносяться до збиранню і перевірці інформації, призводить до втрати нею своєї юридичної сили. Між тим, необхідно розуміти, що в розглянутій нормі мова ведеться про порушення Кодексу в цілому, але не конкретних його положень.

Якщо законодавство передбачає способи і засоби, за допомогою яких можна запобігти визнання доказів неприпустимими в кримінальному процесі, підтвердивши, що допущені порушення не зробили істотного впливу на дотримання принципів виробництва, при ефективному їх застосування не можна говорити, що матеріали та дані використовувалися для посвідчення тих чи інших фактів неправомірно.

Наприклад, слідчий не попередив свідка про право не давати проти себе і близьких свідчення. Це дія, безумовно, порушує встановлені процедурні правила. Якщо ж буде доведено (поясненнями свідка в тому числі), що цей факт ніяк не вплинув на добровільність показань і, відповідно, на збереження рівності учасників процесу, суд може визнати отримані відомості правомірними та такими, що мають значення для справи.