Неприпустимі докази в кримінальному процесі: основні ознаки і види

Збір доказів вважається обов’язковим етапом кримінального провадження. Зазвичай цим займається слідчий або дізнавач. У законодавстві встановлені правила, у відповідності з якими уповноважений службовець збирає докази. У випадку їх порушення отримані матеріали і відомості не будуть долучені до справи. Розглянемо, що собою представляють допустимі і неприпустимі докази в кримінальному процесі.

Загальні відомості

Поняття неприпустимих доказів у кримінальному процесі розкривається в КПК. У 75 статті наводиться їх характеристика, а також відкритий їх перелік. Неприпустимі докази в кримінальному процесі – це матеріали і відомості, отримані з порушенням приписів, встановлених КПК. Вони не володіють юридичною силою. Такі матеріали не можуть використовуватися в основі обвинувачення і при доведенні будь-якого обставини, закріпленого статтею 73 КПК.

Перелік

У частині 2 статті 75 законодавець наводить деякі категорії відомостей, які виступають як неприпустимі докази в кримінальному процесі. Серед них:

  • Показання свідка, який не може назвати джерело інформації.
  • Відомості, отримані від обвинуваченого/підозрюваного у відсутності захисника (у тому числі при відмові від нього) до початку слухань, не підтверджені зазначеними особами у засіданні.
  • Показання свідка/потерпілого, засновані на припущеннях, чутках, припущеннях.
  • Інші відомості, отримані з порушенням приписів КПК.