Корпоративні правовідносини: поняття і види

Сьогодні дискусії наукової тематики, що пов’язані з появою принципово нового цивільно-правового інституту, названого корпоративним правом, ведуться все частіше і частіше. Необхідно зазначити, що полеміка пов’язана як з необхідністю формування даного інституту, так і з визначенням ряду суспільних відносин, що іменуються корпоративними. Отже, доцільно розглядати установа суспільства як підстава виникнення корпоративних правовідносин. В чому полягає причина їх появи? Які нюанси розвитку подібного роду правовідносин можна виділити? Чому? На ці та інші не менш цікаві питання можна знайти відповіді в процесі прочитання даної статті.

Виникнення категорії

Корпоративні правовідносини сьогодні згідно з другою статтею Цивільного кодексу РФ не виділяються в предметі, що належить до цивільно-правовому регулюванню. Тим не менш проект федерального законодавчого акта щодо внесення деяких змін і доповнень в Цивільний кодекс прямо визначив розглянутий вид правовідносин як громадські. Крім того, було виявлено, що корпоративні правовідносини регулюються цивільним правом.

Під терміном «корпорація» слід розуміти сукупність осіб, що об’єдналися безпосередньо для досягнення певної мети. Так, група індивідів здатна сформувати юридична особа. Останнє, так чи інакше, являє категорію під назвою “суб’єкти корпоративних правовідносин”.

Необхідно доповнити, що початкові об’єднання, які стали основою створення правових суб’єктів, були відомі ще за часів римського права. У статті далі вони іменуються корпораціями. Підстави виникнення корпоративного правовідношення спочатку не могло існувати. Адже досить тривалий період часу належної уваги корпораціям не приділялося. Однак дещо пізніше наука виділила певні риси, які відрізняють компанію від інших юридичних осіб.

Цікаво те, що актуальне цивільне законодавство Росії не наводить визначення корпорації. Відповідне законодавче поняття не дозволяє сформувати уявлення про категорії загалом. Крім того, воно має істотні відмінності від думки з цього приводу в науковій доктрині сучасного періоду. Так, пунктом першим статті 48 Цивільного кодексу визначаються поняття та ознаки ЮО. З цього випливає, що далеко не будь-яка юридична особа має право називатися корпорацією.

Поняття корпоративних правовідносин

Сьогодні як в теорії, так і в законодавстві не розроблено універсального визначення корпоративних правовідносин, що аргументовано вище вельми вагомими причинами. У радянському словника енциклопедичного характеру під корпорацією розуміють «певний союз, об’єднання, товариство», а «сукупність індивідів, які об’єдналися для досягнення певної мети або спільних інтересів, вважається юридичною особою». Необхідно доповнити, що деякі особливості останнього сформувалися саме завдяки конструкції римського права і, звичайно ж, давньоримським юристам.

Інтерес безпосередньо до теорії корпоративних правовідносин з’являється вже в період реалізації заключної кодифікації цивільного законодавства і економічних реформ (Ломакін, «Корпоративні правовідносини»). Як з’ясувалося, з причини даної кодифікації були прийняті спеціальні законодавчі акти. Вони в першу чергу регламентували статус корпорацій, які, так чи інакше, належали до окремим різновидам. Поняття “корпорація” закріплено у федеральному законодавчому акті від 12.01.1996 «Про організації некомерційного типу» щодо визначення її положення в категорії права державної корпорації як специфічної форми організації некомерційного характеру.

Корпоративні цивільні правовідносини – не що інше, як система відносин, які складаються між акціонерами (учасниками організації) і відокремленим від них апаратом по управлінню (менеджменту). Крім того, розглянуту категорію можна визначити як відносини між управлінським апаратом та іншими зацікавленими індивідами даної організації (партнерами, працівниками, органами державної влади і так далі). Зміст корпоративного правовідносини також полягає в тому, що відповідна система є результатом компромісу інтересів менеджменту, безпосередньо об’єднання, а також його учасників.

Сутність корпоративних правовідносин

Розглянутий у статті тип правовідносин носить організаційний характер. Відповідну концепцію висунув Красенів Жовтень Олексійович. У процесі виділення організаційних відносин він виявив їх службове становище щодо основних майнових відносин і визначив характерну для них, специфічну функцію, яка полягає в упорядкуванні відносин майнового характеру.

В іншому розумінні корпоративні правовідносини як відносини власності – це початковим чином відносини майнового характеру, які закріплюють специфічні форми в плані надання майнових комплексів. Останні характеризуються множинністю права суб’єктивної природи. Так чи інакше, вони вважаються службовими щодо основних майнових відносин. Крім того, це майно має специфічну функцію, яка полягає, як згадувалося вище, впорядкування відповідних відносин (Ломакін, «Корпоративні правовідносини»).

Відносини корпоративного характеру в якості відносин власності – спочатку відносини майнової спрямованості. Вони закріплюють специфічні форми в плані присвоєння майна. Більш того, цікава особливість корпоративних правовідносин полягає у множинності суб’єктного складу.

Додаткові відомості

Важливо зазначити, що майнові відносини як специфічного аспекту корпоративних не можуть реалізовуватися без відносин організаційного характеру. Саме тому корпоративні правовідносини слід розглядати в комплексі. Останній, як з’ясувалося, складається з майнових та зв’язаних з ними немайнових (організаційних) відносин. До речі, відносини корпоративного характеру, можуть визначатися також як змішані майново-організаційні.

Установа суспільства як передумова виникнення корпоративних правовідносин спрямовує на те, що всі актуальні на сьогоднішній день думки з приводу їх розуміння наділені абсолютним правом на існування. Чому? Справа в тому, що кожне визначення даного поняття приймає за основу конкретний ознака, але адже і самі корпоративні відносини можуть класифікуватися згідно з цими критеріями.

Усередині будь-якої корпорації формується організована система відносин, які забезпечують її функціонування як єдиної системи з єдиною метою або спільним інтересом (Ломакін Д. В., «Корпоративні правовідносини»). Під корпоративними відносинами початковим чином слід розуміти відносини безпосередньо всередині корпорації між різними групами її учасників. Крім того, такі відносини можуть виникати між суб’єктами і професійним менеджментом або ж між управлінням та директорами.

Суб’єкти та об’єкти правовідносин

Об’єкти корпоративних правовідносин – не що інше, як відносини з приводу власності організації внутрішнього господарювання. Наприклад, відносини власності між учасниками об’єднання (засновниками). Так, вони можуть обговорювати питання часткою складеного капіталу. Об’єкти корпоративних правовідносин відрізняються тим, що в ролі них виступає певну поведінку суб’єктів і, звичайно ж, відповідні наслідки. У більшості випадків у результаті конкретної спрямованості поведінки з боку суб’єкта корпоративного відносини формується факт юридичної природи. Як правило, він має деякі правові наслідки для суб’єкта.

Суб’єкти корпоративних правовідносин – не що інше, як суб’єкти певних відносин, які наділені конкретними правами та обов’язками. Важливо відзначити, що сьогодні корпоративні відносини регулюються за допомогою установчої документації корпорацій і нормативів цивільного права. Вони існують лише між корпорацією та її засновниками протягом періоду членства того чи іншого учасника в юридичній особі.

Особливості корпоративних правовідносин

У даній главі доцільним буде розглянути основні характеристики корпоративних правовідносин, серед яких наступні пункти:

• Корпоративні правовідносини охороняються за допомогою певного державного впливу. Вони наділені вольовим характером, тобто розглядувані правовідносини так чи інакше виражають волю, властиву учасникам даних відносин, а також державну волю з аналогічного приводу.
• Корпоративні правовідносини наділені конкретним характером. Іншими словами, вони в будь-якому випадку являють собою взаємовідносини між двома і більше суб’єктами не абстрактної природи.
• Корпоративні правовідносини можуть спричинити конкретні правові наслідки безпосередньо для своїх учасників.
• Розглянуті правовідносини носять цивільно-правовий характер. Саме це є приреченням методів регулювання даних відносин.

Види корпоративних правовідносин

Сьогодні класифікація корпоративних правовідносин проводиться у відповідності з двома критеріями. Серед них суб’єкти правовідносин та склад їх учасників. Так, залежно від суб’єктів, що діють прийнято виділяти такі види правовідносин:

• Відносні правовідношення мають місце, коли визначення суб’єктів відбувається досить чітко, тому правовідносини можна індивідуалізувати. У відповідності з даним положенням виділяється кілька конкретних суб’єктів, у яких є певні права і обов’язки в плані один одного.
• Абсолютні правовідносини, так чи інакше, мають на увазі визначення єдиного суб’єкта, що іменується суб’єктом корпоративних правовідносин. Таким чином, він наділяється конкретними правами (або ж єдиним правом) по відношенню до кола осіб, який точно не визначений.

В залежності від складу учасників прийнято виділяти наступні види правовідносин корпоративної природи:

• Прості правовідносини, згідно з якими нараховується два суб’єкта.
• Складні правовідносини, згідно з якими нараховується більше двох суб’єктів.

Важливо відзначити, що найважливішою особливістю корпоративних правовідносин (а також правовідносин у загальному розумінні цього поняття) є можливість їх виникнення виключно при наявності конкретних підстав. Отже, для реалізації правовідносини в корпорації необхідно і обов’язково існування двох компонентів: матеріального (відносин суспільної природи) і юридичного (нормативів російського корпоративного права, які регулюють відносини громадської спрямованості).

Принцип та методика корпоративного права

Під принципом корпоративного права слід розглядати в першу чергу принцип диспозитивності. У відповідності з ним більшість питань, які регулюються безпосередньо учасниками відносин корпоративного характеру (в тій частині, яка не суперечить законодавству). Необхідно зазначити, що сучасні науковці виділяють два методи корпоративного права. Емпіричний спосіб дозволяє використовувати судові прецеденти. Теоретичний метод сприяє здійсненню теоретичних досліджень у сфері матеріального права.

Додаткова класифікація

Крім поданих вище, існують і інші класифікації в плані розглянутого питання. Так, в залежності від цілей формування корпорації виділяють наступні види корпоративних правовідносин:

• Відносини в корпораціях, створених з метою отримання прибутку. До таких відносяться відносини корпоративного характеру підприємницької діяльності або ж відносини комерційного типу.
• Відносини в корпораціях, створених для різних цілей, але не для отримання прибутку. Сюди відносяться головним чином відносини в некомерційних організаціях.

У відповідності з предметом корпорування виділяють наступні види корпоративних правовідносин:

• Фінансового-економічні правовідносини є майновими корпоративними відносинами. Яскравим їх прикладом може послужити корпорирование власності або корпоративні відносини, які базуються на основі зв’язків з майна. Системою участі в даному випадку прийнято розглядати володіння акціями (частками) у статутному капіталі організації.
• Нефінансові правовідносини є немайновими корпоративними відносинами. Сюди необхідно віднести сімейні (родинні, договірні або ж адміністративно-директивні відносини в корпорації).

Крім того, сучасні вчені виділяють два види корпоративних правовідносин в залежності від характеру їх оформлення:

• Корпоративні правовідносини з офіційним юридичним оформленням. Сюди необхідно віднести корпоративні форми економічної діяльності (товариства, об’єднання, товариства та інші структури, передбачені законодавством Російської Федерації), а також сімейні відносини.
• Корпоративні правовідносини без офіційного юридичного оформлення. Як правило, це дружні колективи.

Що ж ще?

Сьогодні досить актуальним у плані цілей глибокого наукового опрацювання розглянутого питання корпоративних правовідносин є введення додаткових класифікацій даних відносин. Так, згідно з ініціативою участі виділяють корпоративні правовідносин на добровільній основі і корпоративні правовідносин на примусовій основі. За характером участі виділяють наступні види відносин:

• Неповна форма участі, відповідно до якої має місце категорія переваги (наприклад, власності або інтересів одного учасника над іншими). Іншими словами, в даному випадку участь однієї групи суб’єктів корпоративних правовідносин обмежена порівняно з іншою.
• Повна форма участі, відповідно до якої положення всіх учасників корпоративних правовідносин майже рівноправне. Важливо доповнити, що рівноправність тут є поняттям умовним.

У відповідності з формою участі в корпоративних правовідносинах, виділяють наступні види:

• Участь у правовідносинах з правом голосу (в межах власної частки) акціонерів (учасників корпоративних відносин), пов’язаного з участю в управлінні економічною діяльністю організації або групи об’єднань корпоративної природи.
• Участь у правовідносинах без права голосу окремих акціонерів, пов’язаного з участю в управлінні економічною діяльністю організації або групи об’єднань корпоративної природи.

Згідно з якісним складом учасників правовідносин корпоративного характеру виділяють наступні види:

• Корпоративні правовідносини, у яких беруть участь такі категорії: ЮО – ЮО, ЮО – ФО, ФО – ФО.
• Державні правовідносини.
• Змішані правовідносини, в яких беруть участь такі категорії: держава – ЮО, держава – ФО, держава – ЮЛ, ФЛ.