«Гамбурзький рахунок»: значення фразеологізму та походження

Що таке гамбурзький рахунок? Якщо не знати реальну історію появи цієї крилатої фрази російською мовою, то можна висувати скільки завгодно різних версій, і ні одна з них не буде вірною. Між тим словесний оборот, міцно облаштувався в нашій мові, народився порівняно недавно. Це той рідкісний випадок, коли ми маємо можливість назвати точну дату виникнення фразеологізму.

Походження фразеологізму

Вираз «гамбурзький рахунок» увійшло в повсякденний побут завдяки радянському письменнику і публіцисту Віктору Борисовичу Шкловскому. У 1928 році побачив світ збірка нарисів і нотаток, де автор на правах літературного критика аналізує творчу діяльність своїх сучасників – побратимів по перу. Письменник дає оцінку творів Ю. Олеші, М. Гіркого, Нд. Іванова, В. Хлєбнікова, М. Зощенко, О. Мандельштама, М. Булгакова, С. Єсеніна, А. Товстого, В. Маяковського і багатьох інших.

У книзі Шкловського «Гамбурзький рахунок» наведена притча про російських атлетах, які виступали на цирковій арені. На догоду публіці поєдинки за класичною або, як її ще називали, французької боротьби були короткими і заздалегідь спланованими, носили швидше показовий і артистичний, ніж спортивний характер. Але раз у році атлети виїжджали в німецький Гамбург, де в одному із закритих для глядачів трактирів проводили змагання з метою виявити справжнього чемпіона. Очевидно, що значення фразеологізму «гамбурзький рахунок» відповідають такі синоніми, як «справедливий розклад» або «неприукрашенная дійсність».

Художня алегорія

Сучасні дослідники припускають, що історичного факту, описаного Шкловским, в реальності не існувало, а цей авторський вимисел був створений для того, щоб стати платформою для жартівливого ранжирування письменників першої половини XX століття. Шкловський, тонко володіє літературним словом і володіє невичерпним почуттям гумору, з деякою часткою сарказму продовжив розповідь про виявлення переможців серед борців: «Гамбурзький рахунок необхідний у літературі».

Далі письменник розставляє своїх колег по уявним щаблях літературного Олімпу, яких вони, на його думку, гідні. Чемпіонський титул дістається Велимиру Хлєбнікову, а Булгаков виявляється в ролі рудого клоуна в килима. Напевно, нинішнім випускникам шкіл буде цікаво розкрити тему гамбурзького рахунку у творі по ЄДІ. Тим більше, що історія, придумана Шкловским, відрізняється не тільки красою і лаконізмом. Вона обросла деякими цікавими фактами. Говорили, що Михайло Булгаков образився на цей критичний випад і якийсь час не подавав руки його автору. Проте фраза миттєво знайшла популярність серед літераторів, а потім вийшла за межі письменницької середовища.

Значення і приклади вживання ідіоми

Гамбурзький рахунок… Що означає це коротке словосполучення, ми вже з’ясували. Його зміст тлумачиться досить просто: справжній розклад, реальний стан речей, правдива оцінка. Нерідко цей вираз використовується в самих різних областях життя. Наприклад, ви подивилися фільм, який при зовнішній барвистості не несе ніякої художньої цінності або просто вам не сподобався. Ось тут можна зіронізувати: «За великим гамбурзьким рахунком, тобто, чесно кажучи, ця кінокартина гроша ламаного не варто». І неважливо, буде це думка строго об’єктивним або ж заснованим на власному індивідуальному баченні. Цей вислів давно втратило фундаментальний сенс і вживається з нальотом легкої незлобивого гумору.

Сумнів в компетентності і заслужене схвалення

Фразеологізм застосовний для оцінки професійних або особистісних характеристик людини: «Хлопець він, звичайно, непоганий, але, якщо судити за гамбурзьким рахунком, справа серйозна йому довірити не можна». Найчастіше, вимовляючи цю фразу, намагаються розкрити якісь недоліки живого або неживого предмета, події, явища. Рідше тут може звучати похвала: «Робота виконана на “відмінно” навіть за гамбурзьким рахунком». Значення, вкладываемое в цей словесний обіг, служить своєрідним мірилом якості вищої проби на безкрайній шкалою загальнолюдських цінностей.

Твердий валютний курс

Спробуємо розібратися, чи існувала ця фраза поза твори Шкловського, належить письменникові пальма першості в її створенні? У фінансово-кредитній сфері є таке поняття як «банко», що означає встановлений курс, за яким здійснюється купівля-продаж цінних паперів. Згідно «Енциклопедичним словником Брокгауза і Ефрона», вперше цей термін був введений Гамбурзьких банком початку XVIII століття. Як відомо, аж до XIX ст. Німеччина являла собою імперський союз безлічі суверенних держав, в кожному з яких мала ходіння власна валюта. Золоті талери мало того, що истирались при довгому використанні, втрачали свій початковий вага, так ще й не завжди приймалися до розрахунків в суміжних землях.

Лише у банку Гамбурга можна було покласти на рахунок валюту будь-якого з німецьких держав. Одна умовна монета (марка-банко) мала номінал 528 ас чистого золота. З 1763 року гамбурзький рахунок був прийнятий на озброєння фінансовими організаціями багатьох країн світу. Монети чеканилися в Англії, Данії, Швеції, Пруссії, приймалися в голландських, італійських, німецьких та інших банках. З введенням метричної системи такий механізм взаєморозрахунків поступово став втрачати свої позиції, а на території об’єднаної Німеччини був скасований в 1873 році.

Самий точний спосіб банківських розрахунків

Фразеологізм «гамбурзький рахунок», за припущенням істориків, швидше за все, виник у бухгалтерській сфері і був відомий вузькому колу професіоналів. У часи, коли не існувало складної обчислювальної техніки, а всі математичні підрахунки проводилися вручну, в ходу був так званий гамбурзький метод, що дозволяв отримувати найбільш точні результати.

Цей спосіб відомості банківських балансів вважався трудомістким, тому використовувався тільки в особливих випадках. Треба думати, що в 20-х роках минулого століття, коли Шкловський створював стала знаменитою замітку, основним інструментом фінансового працівника були порахунки з дерев’яними кісточками. Відомості про спеціальною надточної методикою могли бути на слуху.

Як народжуються легенди

Цілком ймовірно, що Віктор Шкловський міг знати як про існування гамбурзькій системи розрахунків, так і про універсальної валюті європейських банків. Але, погодьтеся, легенда, що оповідає про змагання борців, виглядає набагато романтичніше і привабливіше для читачів, ніж занурення в нетрі фінансового діловодства. Мабуть, саме цими міркуваннями керувався Шкловський при створенні своєї замітки.

Якщо б письменник не наділив це вираження в художню оболонку, навряд чи воно б стало відомо широкому колу читаючої публіки і вийшло в народ. Незаперечний факт: багато прислів’я та приказки, які вважаються народними, насправді є рядками з авторських творів. Досить згадати фразу «залишитися біля розбитого корита», що вийшла з казки Пушкіна Про золоту рибку», або чудове вираз «щасливі годин не спостерігають», подароване нам А. С. Грибоєдовим. Сьогодні крилаті фрази входять в нашу мову завдяки неабияким робіт кінорежисерів, майстерністю акторів, винахідливості артистів розмовного жанру, таланту поетів-піснярів і навіть незавжди складним виступів деяких політиків.

Термін, прийнятий в соціальній психології

Цікаво, що словосполучення «гамбурзький рахунок» у наші дні є напівофіційною терміном, що використовується в соціальній психології для визначення дійсного статусу індивіда в суспільстві. Реальна позиція особистості, згідно з висновками окремих досліджень, часто не відповідає формальному її положення на закріпленій за нею щаблі соціальної драбини. Щоб з’ясувати дійсний статус того чи іншого суб’єкта, фахівці вдаються до методу, умовно званого гамбурзьким рахунком. Цей словесний оборот присутній у професійному сленгу практикуючих психологів і навіть використовується в тематичних доповідях і публікаціях. Дозволивши собі трохи пожартувати, скажімо, що Віктор Шкловський не тільки збагатив рідну мову красивою крилатою фразою, але і вніс внесок у сучасну науку.

Фільм німецьких кінематографістів

Багато разів доводилося чути твердження, що фразеологізм «гамбурзький рахунок» існує тільки в російській мові. Але в 1999 році вийшов художній фільм виробництва Німеччини, у назві якого фігурує цей словесний оборот. Як це розуміти? Невже режисерові Зенке Вортманну, зняв історію про події п’ятничної ночі в одному з районів портового міста, була відома наша ідіома?

Питання вирішується досить просто. Оригінальна назва фільму – «Ніч в Санкт-Паулі» (St. Pauli Nacht). А в «Гамбурзький рахунок» кінострічка була перейменована для російського прокату за задумом вітчизняних перекладачів, оскільки сюжет розвивається саме у Гамбурзі. Безумовно, вийшло непогано. У всякому разі, ємко і пізнавано. Але, на жаль, ніякого відношення до творів Віктора Шкловського, творчості російських літераторів і легендою про атлетах цей фільм не має.