Формування і управління портфелем цінних паперів

Оцінка взаємозв’язку доходності та ризику інвестування

Прибутковість інвестиційного портфеля залежить від цінних паперів, що входять до нього і частки кожного в структурі портфеля. По суті, прибутковість і ризик портфеля – це середнє арифметичне прибутковості і ризику його складових цінних паперів.

Ризик – це визначення будь-якого роду відхилень від очікуваної події. Показники, які є основними заходами ризику, це стандартне відхилення і дисперсія. Перше ще носить назву «волатильність». Міру ризику можна визначити на основі даних про попередню прибутковості інвестицій. Якщо розглядається питання про інвестування в активи новоствореного підприємства (коли немає даних про попередніх періодах прибутковості), то ризики таких цінних паперів визначити практично неможливо.

Але грамотне управління ризиками портфеля цінних паперів починається з їх диверсифікації. Якщо ймовірність ризику все ще залишається високою можна витратити певну частину грошей на хеджування або страхування.

Моделі формування портфеля цінних паперів

Модель Марковіца орієнтована на придбання більш високих норм прибутку. Основним методом протидії ризикам в рамках цієї моделі вважається принцип диверсифікації, тобто розподіл інвестицій в різних сферах.

Портфельний менеджмент за Гаррі Марковіцем заснований на аналізі варіантів випадкових величин та очікуваних середніх значень. Дана модель була винайдена ще півстоліття тому, але досі є актуальною. Її недоліком вважають те, що для здійснення розрахунків по моделі потрібно багато актуальної та достовірної інформації.

Модель CAPM належить американському економісту Джеймсу Тобину. У його моделі управління портфелем робиться акцент на структурі ринку більше, ніж на структурі портфеля. Тобін допускає використання без ризикових, короткочасних активів, навіть синтетичних опціонів. Але їх автор моделі рекомендує комбінувати з довгостроковими, надійними цінними паперами, наприклад облігаціями або «блакитними фішками». Розрахунки за ризиками Тобін радить проводити тільки по короткострокових інвестицій з сумнівною надійністю.

Також застосовується індексна модель Шарпа. Принципи управління портфелем цінних паперів за моделлю Шарпа розглядаються трохи під іншим ключем. Модель також родом з Америки, вважається самої нової. Сьогодні, найбільші банки і фондові компанії використовують цю модель при оцінці ефективності інвестиційного портфеля. Якщо до Шарпа фахівці з інвестиційного менеджменту намагалися ускладнити моделі, то Шарп наважився максимально спростити розрахунки, не нехтуючи точністю прогнозів. Він запропонував використовувати індексний метод регресійного аналізу для зниження трудомісткості процесу аналізу портфеля.