Землеустрій – це що таке? Основи і види землеустрою

Серед багатств, якими володіє і розпоряджається людина, ключову роль відіграє земля. Від того, наскільки люди дбайливо до неї належать, раціонально її використовують, забезпечують її захист, багато в чому залежить добробут населення.

Земельні ресурси та землеустрій

Найважливіше значення у вирішенні питань, що стосуються раціонального використання природних ресурсів, належить законодавству. В різних нормативних актах використовується поняття землеустрою. Воно передбачає заходи з дослідження стану природних багатств, планування їх раціонального використання і охорони. Землеустрій – це послідовність конкретних взаємопов’язаних інженерно-технічних, картографічних, інвентаризаційних робіт. Вона спрямована на впорядкування існуючих і формування нових ділянок, встановлення їх меж. Мета землеустрою полягає в забезпеченні раціонального використання території громадянами і юридичними особами. В рамках комплексу заходів здійснюється також планування місцевості, на якій проживають нечисленні корінні народи Сибіру, Півночі і Далекого Сходу.

Специфіка

Порядок землеустрою передбачається в ЗК, містобудівній та лісовому законодавствах, а також галузевому ФЗ. Дана сфера регулюється і низкою урядових постанов, регіональними та відомчими нормативними актами. Землеустрій – це проведення топографо-геодезичних, аэросъемочных, ґрунтових, геоботанічних та інших вимірювань і досліджень. У нього входить межування території, розробка пропозицій, спрямованих на забезпечення раціонального використання території. Заходи дозволяють збирати відомості про якісні та кількісні характеристики місцевості. Для забезпечення достовірності та надійності даних передбачені правила сертифікації вимірювально-технічного обладнання, яке застосовується при обстеженнях.

Плани

Згідно з результатами проведених обстежень здійснюється розробка документації. У неї входять схеми, плани, картографічні та інші матеріали. На всі об’єкти землеустрою заводиться справа. У плани включається інформація про дільницях. Зокрема, указується їх площа, розташування споруд та інших об’єктів, інженерних комунікацій, пам’яток природи. У плані присутні також відомості про обтяження і обмеження, встановлені для конкретних територій, в тому числі, вказівки на ті частини, для яких запроваджено право сервітуту. Документація (земельне справа) обов’язково при продажу або купівлі ділянки, інших угод.

Соціальні умови

Система землеустрою функціонує за певними принципами. При проведенні тих чи інших заходів, зокрема, враховуються соціальні умови. До них відносять:

Структуру і щільність населення.

Рівень благоустрою, кількість, розміщення, розміри, призначення населених пунктів.

Організація землеустрою в селах і селах має ряд особливостей. При проведенні їх обстеження враховується розвиток інфраструктури, наявність виробничих центрів (ферм та інших підприємств господарського призначення), рівень механізації і так далі. В ході заходів приймається до уваги стан транспортних шляхів та розв’язок, наявність водних ресурсів, рівень електро-, газо-, водопостачання, водовідведення, телефонізація тощо

Завдання

Ключові напрямки землеустрою були встановлені 30 січня 1991 р. Однак, як показав досвід проведення заходів, поставлені завдання не в повній мірі відповідають вимогам сучасності. В даний час розроблені нові напрямки роботи. До них відносять:

Реалізацію державної земельної політики допомогою екологічно та економічно обґрунтованого перерозподілу територій по суб’єктам права та формами власності.

Формування спеціальних земельних фондів, раціональної системи користування, забезпечення обґрунтованості і справедливості перетворень, гарантій та захисту конституційних прав на землю.

Планування і закріплення на місцевості муніципальних і інших адміністративних утворень, зон з особливим юридичним режимом використання, встановлення межі міст і інших поселень.

Підготовку документації, яка необхідна для прийняття рішень органами місцевої, регіональної та федеральної влади з питань управління, обігу та реєстрації прав на земельні ресурси.

Отримання даних про якісний і кількісний стан, використанні територій, необхідних для складання планів, моніторингу, здійснення держконтролю та інших функцій управління.

Розробку заходів по збереженню і поліпшенню ландшафтів, підвищення і відновлення родючості грунтів, рекультивації, захисту від ерозії, підтоплення, опустелювання та інших негативних явищ.

Проведення внутрішньогосподарського планування території зі створенням умов, що забезпечують ефективне і раціональне функціонування об’єктів землекористування.

Функції

Землеустрій – це основний державний механізм управління природокористуванням. На федеральному рівні воно забезпечує реалізацію реформ, визначає перспективи роботи на територіях, перерозподілу ділянок суб’єктам права та формами власності. Відомчі функції землеустрою залежать від специфіки галузі, особливостей виробництва. На цьому рівні заходи спрямовані на вишукування територій для несільськогосподарської діяльності, вилучення цінних ділянок. Міжгосподарське землевпорядкування – це створення умов для роботи підприємств всіх галузей. На територіальному рівні формується структура сталого користування різними ділянками на місцевості. При цьому встановлюються правила для експлуатації земель як сільськогосподарського, так і несільськогосподарського призначення.

Принципи

Виділяють наступні основи землеустрою:

Забезпечення інтересів суб’єктів, що володіють правами на дільниці, і громадян, які проживають на підвідомчих контрольним і реєстраційним органам територіях.

Пріоритет екологічних норм над економічною доцільністю експлуатації землі. Це положення передбачає вимога обґрунтування ступеня інтенсивності використання території. Цей принцип викликає необхідність забезпечення захисту цінних ділянок від вилучення для здійснення несільськогосподарської діяльності, рекультивації земель, консервації територій, забруднених хімічними, промисловими, радіоактивними відходами.

Формування рівних умов для різних форм господарської діяльності та розвитку економічних галузей. Це вимагає забезпечення пропорційності, збалансованості між обсягом виділеної землі і фондоозброєністю, технічною оснащеністю, трудообеспеченностью та іншими параметрами підприємств.

Облік комплексного розвитку і перспектив територій муніципальних утворень та інших адміністративних одиниць.

Раціональне використання і збереження природних ландшафтів і природних ресурсів.

Облік придатності та екологічної стійкості територій сільськогосподарського та іншого призначення для передбаченого використання при обґрунтованому рівні експлуатації.

Компактне розміщення ділянок при їх формуванні та надання, забезпечення оптимальності їх конфігурації і площі, зручного доступу.

Недопущення надмірного дроблення територій, якщо їх використання за цільовим призначенням стане неможливим або буде значно ускладнено.

Забезпечення оптимального співвідношення, складу, розміщення угідь, а також допустимого рівня інтенсивності їх експлуатації.

Збереження агроэкологически правильно розміщених і стійких елементів планування територій (меліоративної мережі, лісосмуг, доріг тощо).

Деградовані, заражені і забруднені ділянки повинні вилучатися з сільськогосподарського використання. Їх слід законсервувати і виключити з перерозподілу.

Визначення екологічних вимог здійснюється у відповідності з діючими факторами. Вони повинні реалізовуватися на підставі відповідних нормативів і стандартів.

Класифікація

Існують наступні види землеустрою:

Внутрішньогосподарське.

Територіальне.

Останнім направлено на дослідження стану територій, планування їх раціональної експлуатації. В рамках заходів визначаються адміністративно-територіальні кордони і межі ділянок. При їх зміні, а також у разі виявлення порушених територій, консервації і рекультивації, виділення часток, вилучення або надання земель для здійснення сільськогосподарської діяльності проводиться межування. До територіальним заходів також відносять перенесення або встановлення меж сільських і міських поселень, зонування, створення парків та інших особливо охоронюваних ділянок, зон з особливими умовами користування, розміщення установ і підприємств.

Внутрішньогосподарське землевпорядкування та кадастр забезпечують планування раціональної експлуатації вже виділених ділянок для здійснення сільськогосподарських робіт, а також територій, населених громадами корінних нечисленних народів Далекого Сходу, Півночі і Сибіру. На практиці заходи полягають у розробці, розгляді або затвердженні проектів по розміщенню угідь, житлових і виробничих споруд, пасовищ, інженерної і транспортної інфраструктури. Зазначені види землеустрою розрізняються по обов’язковості проведення заходів. Так, внутрішньогосподарські роботи здійснюються за бажанням суб’єктів, за якими закріплені ділянки.

Землевпорядкування та кадастр

Підготовка різної проектної документації передбачається при регулюванні використання територій у містах та інших населених пунктах. Зміст землевпорядних робіт становить розробка генпланів та проектів забудови, комплексних територіальних схем планування розвитку місцевості, зонування захисту ділянок від впливу техногенних і природних факторів, формування охоронних зон, планів окремих наділів, проектів межування та інші Заходи проводяться згідно з рішеннями органів держвлади, місцевого самоврядування, судовими постановами. В якості підстави для проведення землеустрою з метою планування раціонального використання ділянок для сільськогосподарського виробництва, а також наданих юридичним особам і громадянам, виступають договору. У відповідності з угодами або рішеннями виконуються необхідні дослідження і вишукування, картографічні та геодезичні роботи. При необхідності проводиться межування.

Суб’єкти, чиї права та інтереси зачіпаються при землеустрої сповіщаються про передбачуваних заходах не пізніше семи днів до початку їх проведення. Повідомлення надсилаються у письмовому вигляді. Землевпорядна документація потрібна при виділенні територій для колективного садівництва, дачного господарства, городництва. За результатами проведеного зонування складається схема місцевості.

У неї включаються відомості про цільове призначення, площах, розташуванні ділянок, вид дозволеного використання. У схемі зазначаються дані про обтяження і обмеження, сервітути, правах, на яких можуть надаватися конкретні ділянки. Такі документи використовуються при визначенні обсягів будівництва автомобільних під’їзних шляхів, об’єктів зв’язку та енергопостачання для розвитку мережі громадського транспорту, медичного і побутового обслуговування, медицини. Розробка проектів, що стосуються планування ділянок, їх поліпшення та охорони від шкідливих впливів, що виконується за ініціативою власників/власників, орендарів/користувачів, здійснюється за їх рахунок.

Типи документів

Землевпорядна документація може бути представлена:

Генеральною схемою території РФ, суб’єкта, МО.

Карти (плану) об’єкта.

Проектом внутрішньогосподарського зонування.

Планом покращення с/х угідь, освоєння нової території, рекультивації, захисту від селів, ерозій, підтоплення, вторинного засолення, заболочення, ущільнення, висушування, забруднення виробничими відходами, хімічними і радіоактивними речовинами, зараження та інших негативних впливів.

Матеріалами геоботанічних, ґрунтових, інших досліджень і вишукувань, інвентаризації або оцінки якості.

Тематичними картами і атласами використання і стану територій.

У ФЗ, інших нормативних актах можуть передбачатися інші типи землевпорядної документації. Підготовлені та затверджені папери згодом використовуються при реєстрації прав на ділянку з отриманням відповідного свідоцтва. При експлуатації територій з порушеннями землевпорядної документації до винних суб’єктів можуть застосовуватися заходи юридичної відповідальності. Не допускається надання ділянок із недотриманням вимог законодавства.