Землекористування – це що? Визначення поняття

Пасовища

Окремої уваги заслуговують пасовища. Вони являють собою ділянки землі з трав’янистою рослинністю, які регулярно використовуються для випасу травоїдних тварин. До поширення практики механізації сільського господарства пасовища служили основним джерелом їжі для коней і рогатої худоби. Пасовища донині застосовуються для випасу тварин, особливо в тих регіонах, де з-за посушливого клімату земля не підходить для інших видів сільськогосподарського виробництва.

По виду рельєфу пасовища поділяються на: суходільні, заболочені, обводнені та інші. А за ступенем обробки – на культурні та природні. Культурні пасовища створюються за допомогою засівання ріллі травами, що володіють високою поживною цінністю.

Управління земельними ресурсами

Землекористування – це досить динамічний процес. Справа в тому, що земельні ресурси постійно зазнають кількісні і якісні зміни, пов’язані з неминучим виснаженням землі, зміною способів її використання і впливом різних природних процесів. Звідси виникає необхідність у фіксації всіх змін, і своєчасне внесення коректив в облікові, реєстраційні та оціночні документи, які є основою кадастрової системи і забезпечують ефективне управління земельними фондами.

Під ефективним управлінням мається на увазі організоване землекористування, адаптоване до економічних, соціальних, і, звичайно ж, екологічним умовам. Правила землекористування і забудови поселення повинні враховувати всі особливості конкретної ділянки землі. У практиці землекористування також фігурують такі поняття, як раціональне та оптимальне землекористування.

Оптимальні землекористування і забудови припускають використання максимального функціонального потенціалу земель, який можливий у конкретних природних умовах, при мінімальних витратах, без негативних наслідків. Практика показує, що здійснення такого підходу малоймовірно, так як будь-яке вторгнення в навколишнє середовище, навіть якщо воно не залишає видимих слідів, що призводить до зміни природної ситуації.

Раціональне сільське і міське землекористування – більш реальне поняття. Воно передбачає, що в процесі виробництва всі землекористувачі будуть досягати найбільшого ефекту в досягненні своїх цілей, враховуючи при цьому міркування охорони земель та оптимальної взаємодії з природою. Нераціональне землекористування виражається в:

Таким чином, раціональне землекористування – це користування максимально можливим функціональним потенціалом землі при мінімальних витратах і збереження родючості.