Історична довідка
Земельна власність здавна вважалася ключовою формою капіталу. Вона давала власнику не тільки засоби до існування, але і влада. Володіти землею міг лише повноправний громадянин держави, в якій вона розташована. У завойованих країнах земельні володіння поділялися між вищими або військовими чинами країни завойовника. Населення розділених земель ставало рабами чи кріпаками, які, як правило, займалися обробкою цієї самої землі для свого господаря.
Феодалізм
Феодальні земельні володіння класифікувалися наступним чином:
Алод – власність великої родини, яка в обов’язковому порядку повинна бути невідчужуваною і нероздільної.
Феод – території, які сеньйор подарував васалові у спадкове володіння за умови, що васал буде сумлінно нести придворну, військову або адміністративну службу у сеньйора.
Ординат – спадковий перехід земельних володінь магната-ордината, його старшому синові, як неподільного і невідчужуваного майна.
Фригольд – або довічне спадкове вільне володіння, в Англії середніх віків.
Альменда – земельні угіддя в Західній Європі середніх століть, що знаходяться в загальному користуванні (не ділилися) всіх членів тієї чи іншої громади. До таких земель могли належати: ліси, луки, пустища, водойми та інше.
Сервітут – обмежене право користування чужою землею.
Издольщина – оренда землі, плата за яку була дорівнює заздалегідь обумовленої частці урожаю, отриманого з неї.
Испольщина – варіант издольщины, орендна плата при якому дорівнює половині врожаю.
