Закон про іпотеку: простими словами основні положення

Важливий момент

Споруди, в тому числі житлові будинки, безпосередньо пов’язані з земельним наділом, можуть бути предметом іпотечного договору при дотриманні правил, передбачених ст. 69 коментованого закону. Відсутність держреєстрації прав на ділянки, державну власність на які не розмежована, не виступає в якості перешкоди для виникнення розглядуваних правовідносин.

Правила

Чинний закон про іпотеку встановлює, що річ, яка виступає в якості предмета договору, і її приналежності – це єдине ціле. Це передбачено ст. 135 ЦК. Це означає, що належності, закладаються разом з основним об’єктом угоди. Інше може передбачатися в договорі. В якості самостійного предмета правочину не може виступати річ, натуральний розділ якої неможливий без зміни її призначення. Закон про іпотеку передбачає застосування зазначених правил до договору оренди, пайової участі в будівництві.

Право надання майна

Закон про іпотеку пред’являє вимогу до кредитора. Воно полягає в тому, що майно, яке стане предметом договору, повинно належати йому на праві власності або господарського відання. Не допускається забезпечення вимог майном, вилученим з обігу, на яке не може звертатися стягнення, а також для якого передбачена або заборонена приватизація. Закон про іпотеку нерухомості дозволяє в якості предмета договору використовувати право оренди. При цьому для укладення угоди необхідна згода орендодавця. Таке припущення можливо, якщо нормативними актами або самим договором надання майна не передбачається інше. У встановлених п. 3 ст. 335 ЦК випадках вимагається також згода законного власника об’єкта або особи, яка використовує його на праві господарського ведення.