Загальні принципи організації місцевого самоврядування

Цивільні ініціативи вітаються

Інший критерій — ступінь залученості в самоуправління громадян, які проживають у межах тієї чи іншої адміністративної одиниці. Безумовно, багато що залежить від рівня політичної культури населення, тих чи інших традицій в аспекті участі людей в управлінні своїм містом чи районом. Передбачається, що загальні принципи організації місцевого самоврядування знайомі громадянам, і вони готові виконувати свою роль. Разом з тим без відповідної нормативно-правової бази, вважають аналітики, людям, якими б вони активними були в аспекті готовності управління своєю територією, організувати ефективні локальні інститути влади буде складно.

Звичайно, в доповнення до гарантованим законом можливостей громадян брати участь у місцевому самоврядуванні повинні існувати й інші стимули, наприклад, елементи виховання культури самоорганізації в школах, на рівні ЗМІ, в рамках публічних заходів.

Місцеве самоврядування і фінанси

Система принципів організації місцевого самоврядування в будь-якій країні припускає значиму роль фінансової складової процесу локальної політичної самоорганізації громадян. Люди повинні мати можливість не тільки ефективно управляти своєю територією, але й розвивати економіку, забезпечувати у своєму місті або районі належний рівень добробуту жителів. Тому муніципалітети повинні володіти фінансовими ресурсами.

Якщо говорити про російської моделі організації місцевого самоврядування, кожна локальна адміністративно-політична структура в РФ володіє власним бюджетом, а також правом щодо незалежного користування ним. Можна зазначити, що Бюджетний Кодекс РФ передбачає повернення на рівень муніципалітетів значної частини федеральних і регіональних податкових зборів у межах передбачених законом нормативів. Тобто те, що заробляють підприємства в тому чи іншому місті, не йде повністю в федеральний центр, як це іноді озвучується в ЗМІ та різних інтернет-дискусіях.

Разом з тим специфіка національної російської системи бюджетних відносин передбачає в достатній мірі виражену вертикальну інтегрованість локальної, регіональної та федеральної фінансових інститутів. Власне, навіть на законодавчому рівні в РФ визнається єдність бюджетної системи. І в цьому деяка специфіка економічного аспекту діяльності муніципальної влади. Як ми вже відзначили вище, у Конституції РФ (а також в законі про загальні принципи організації місцевого самоврядування в РФ) багато говориться про формальної автономії локальних політичних інститутів. У свою чергу, джерела фінансового права де-юре прописана досить виражена, як вважають юристи, централізація бюджетної системи.

Багато експерти, однак, вважають дану модель цілком прийнятною з урахуванням того, що рівень розвитку господарських систем різних російських регіонів і муніципалітетів в рамках одного суб’єкта федерації може сильно відрізнятися. Тобто централізація насамперед потрібна з метою подальшого справедливого розподілу бюджетних коштів шляхом надання субсидій, дотацій чи субвенцій. Повернення податків у межах нормативів, відображених у БК РФ, може не вистачати.

У свою чергу, є у світі бюджетні моделі, які характеризуються великою автономією від центру. Зокрема, так влаштовані фінансові системи штатів у США. Кожен штат в значній мірі забезпечує себе сам. Але, як відзначають багато експертів, ця традиція має більшою мірою історичний базис: справа в тому, що США — держава, яке сформувалося в силу доцентрових тенденцій, його утворили спочатку незалежні політичні суб’єкти з власною економікою та політичною системою. Безумовно, різниця у розвитку різних штатів США може бути, як і при зіставленні між собою багатьох регіонів Росії, значною — за рівнем зарплат, ВВП та інших економічних індикаторів.

Однак у силу сформованої традиції вираженого суверенітету щодо центру американські штати формують досить незалежні бюджетів. У свою чергу, незалежність фінансової системи штатів від федерального центру знаходить своє продовження і на рівні муніципалітетів. Дуже значуща роль у США, таким чином, місцевих податків. Разом з тим, субсидії і субвенції в американській бюджетної системи — не рідкісне явище. Близько 15-20% від доходів деяких штатів і муніципалітетів можуть формуватися за рахунок фінансових ресурсів вищестоящих рівнів політичного управління.