Управлінська звітність: види, форми і формування

Труднощі складання звітності

Отже, ми вивчили те, що таке управлінська звітність, чим вона відрізняється від бухгалтерської або фінансової, ознайомилися з порядком її формування. Корисно буде також розглянути можливі труднощі, що супроводжують її складання.

Як вважають експерти в області управління бізнесом, найголовніша проблема, характерна для процесу формування звітності, про яку йдеться, — у недостатній лояльності до відповідного документа з боку співробітників підприємства, а в ряді випадків — також топ-менеджерів і власників. Працівники фірми — бухгалтери, працівники виробничих ділянок – не завжди сприймають управлінську звітність як документ, яким слід приділяти час, на який має сенс витрачати сили. Підприємства, як відомо, і без того зобов’язані надавати в державні органи офіційні документи, складання яких — не найлегша завдання.

Подібної позиції, коли управлінська звітність не сприймається як щось, варте уваги, можуть дотримуватися також топ-менеджери та власники, як ми зазначили вище. Багато хто з керівників, як вважають експерти, належать до документів, про які йде мова, як до різновиду методу введення менеджменту в оману, особливо якщо потрібно відволікти увагу від не найвидатніших виробничих показників.

Як вирішити цю проблему? Аналітики рекомендують починати з рівня як раз-таки керівництва. Буде більш виправдано зацікавити в необхідності складання управлінської звітності насамперед менеджерів, щоб вони, в свою чергу, сформували необхідні локальні правові акти, за якими інші співробітники повинні будуть сприяти у формуванні відповідних документів.

Інша складність, що характеризує рішення завдання, про яку йде мова — необхідність постійної вироблення нових підходів до інтерпретації цифр, що містяться у звітності. Це може бути обумовлено, насамперед, змінами у виробничій структурі бізнесу. У випадку з бухгалтерською і фінансовою звітністю, як ми знаємо, будь-якої інтерпретації цифр не потрібно. Тому стає можливим використовувати стандартизовані форми, в яких фіксуються відповідні показники.

Управлінська звітність організації, у свою чергу, вирішує дещо інші завдання. Вона потрібна, в першу чергу, самої компанії, а не державним органам, як у випадку з бухгалтерськими і фінансовими показниками. Якщо інтерпретація цифр, що містяться в управлінській звітності, при заданій структурі виробництва в певний період зіграла свою позитивну роль, не гарантується, що вона буде такою ж корисною за умови, що характеристики тих чи інших бізнес-процесів змінилися. Швидше за все, упоряднику звітних документів доведеться по мірі змін у сфері виробничих активностей фірми вдосконалювати підходи до інтерпретації. Це може вимагати великої кількості часу — як свого особистого, так і колег, до яких він може звертатися за порадою, думкою або якимись допоміжними показниками, що відображають результати діяльності компанії, для того щоб зрозуміти, яким чином можна поліпшити підхід до інтерпретації цифр.

Вирішити зазначену проблему можна, знову ж таки, за допомогою періодичних комунікацій з колегами у форматі нарад, предмет яких — розгляд поточних виробничих показників, а також розробка заходів щодо їх поліпшення, у тому числі шляхом запровадження нових методів звітності, таких як управлінська. У контексті позитивних підходів до оптимізації виробничих показників вона з більшою ймовірністю буде сприйнята співробітниками компанії позитивно.