Управління оборотними активами підприємства

Віктор Кузьмін
1 minute

Під оборотними активами прийнято розуміти такі ресурси, які підприємство вже вклало у виробництво та застосовує у фондах. Ці кошти, як видно з назви, «обертаються». Зазвичай такий термін «роботи грошей» варіюється від півроку до року.

Навіщо?

Управління оборотними активами підприємства дозволяє домогтися наступного:

  • високий рівень ефективності реального застосування капіталу, пов’язаний із підвищенням отриманого прибутку;
  • збереження ліквідності на рівні, що дозволяє готувати про конкурентоспроможність підприємства, при цьому активи в процентному співвідношенні щодо взятих на себе організацією зобов’язань тільки зростають;
  • підприємство функціонує без збоїв і «провалів».

Для адекватно працюючого підприємства управління оборотними активами спрямоване на досягнення оборотним капіталом якісної структури та великого об’єму. Активи необхідно підтримувати ліквідними. Тільки при досягненні цього можна говорити про те, що кошти можуть перетворюватися в гроші.

Загальна теорія

Управління оборотними активами організації має ґрунтуватися на структурі суб’єкта та особливості його господарювання. Наприклад, якщо мова йде про торговельної компанії, тоді слід приділити більше уваги розвитку бази товарів, в той час як для промислової фірми на перше місце виходять матеріали, сировину, незамінні в процесі виготовлення продукту. Якщо йдеться про структуру, яка працює в області грошей, тоді ключове значення мають гроші, а також різні еквіваленти валюти.

Методи управління оборотними активами повинні враховувати поділ капіталу на дві складові:

  • змінну;
  • постійну.

Деяким обсягом підприємство розпоряджається в будь-який момент часу. Це така мінімальна величина, яка дозволяє підтримувати господарську діяльність. Прийнято говорити, що це – основа оборотного капіталу. Якщо підприємство раптово починає потребувати великих ресурсах, формують змінний капітал.

Це важливо!

Оперативне управління оборотними активами тільки тоді показує достатню ефективність, коли увагу приділяють наступним факторам:

  • ліквідність активів;
  • їх обсяги;
  • співвідношення між отриманими в борг засобами і власними;
  • чистий оборотний капітал;
  • баланс між змінним і постійним капіталом.

Зверніть увагу на те, що всі перераховані пункти між собою тісно пов’язані. Комплексне фінансове управління оборотними активами передбачає багаторазове застосування ресурсу у виробничому процесі основних засобів та використання в межах тільки одного циклу оборотних. Вартість ОК переходить на продукт, який виходить в результаті.

Як управляємо?

Сучасні підходи до управління оборотними активами рекомендують виділяти чотири процедурних блоку:

  • формування фінансового циклу;
  • аналіз руху коштів;
  • прогноз розвитку ситуації;
  • визначення оптимального рівня оборотних активів.

Беруть участь у такій роботі оборотні активи поділяють на:

  • працюють у межах заданого циклу виробництва;
  • працюють в заданому фінансовому циклі;
  • всі товарні, матеріальні запаси, а також вся дебіторська заборгованість з попередньо вирахуваного кредиторської.

Обслуговують виробничий цикл такі активи, які сукупно об’єднують в собі всі оборотні активи, в тому числі матеріальні запаси і товарні склади. Сюди відносять продукти, готові частково, повністю, незавершені.

Структура активів

Управління фінансуванням оборотних активів ґрунтується на приналежності організації до тієї або іншої галузі. Те, наскільки сильно це впливає на структуру, обчислюється при аналізі оборотних показників. Обчислюють їх наступним чином: уточнюють розміри активів, виявляють середні показники денної виручки і визначають відсоткове співвідношення між цими величинами.

Ефективність управління оборотними активами на різних етапах розвитку підприємства не може бути однаковою. Для будь-якої організації характерні періоди, коли вона на гребені хвилі, тобто успішна і прибуткова, «епохи» стабільності та етапи, коли продажі падають, а організації в цілому загрожує кризова ситуація. Оборотні активи на кожному з цих кроків дещо відрізняються за структурою.

Якщо фірма опинилася в ситуації гострої ринкової конкуренції, їй варто подбати про те, щоб клієнтам можна було відстрочити платіж. При цьому на складах в будь-який момент повинні бути досить великі запаси, щоб задовольнити потреби замовників. Монополістам простіше: такі організації мають право наполягати, щоб операції здійснювалися на вигідних для них умовах, тобто при скороченому кредитному періоді і невеликому товарному асортименті в наявності (тільки найбільш затребувані позиції). Для першого типу діяльності характерні великі за обсягом оборотні активи, при другому типі діяльності допускається їх зменшення.

Сучасні підходи до управління

Етапи управління оборотними активами при різних методиках можуть дещо відрізнятися, але класична схема виглядає так:

  • планування;
  • контроль результатів;
  • вироблення управлінських рішень.

На етапі планування формується політика компанії щодо оборотних активів. Керуючий персонал приймає рішення, грунтуючись на рекомендаціях керівників підрозділів, відповідальних за фінанси, виробництво і комерційний збут. Остаточне рішення затверджує генеральний директор підприємства. Політика, контролює управління оборотними активами і оборотним капіталом, диктує, як великі повинні бути обсяги вироблених продуктів, наскільки довго їх слід зберігати, наскільки малий може бути товарний запас в компанії, а також умови, на яких товар пропонується замовникам у розстрочку.

Методи та ризики

Управління оборотними активами підприємства передбачає вибір одного з трьох відомих підходів (або поєднання декількох):

  • агресія;
  • консерватизм;
  • помірність.

Політика управлінських рішень стосовно оборотних активів дозволяє сформулювати точні терміни кредитів, ліміти пропонуються в позику коштів, а також базові умови, на яких можна співпрацювати з замовниками, постачальниками сировини, підрядниками. Коли базові умови вироблені, керівництво компанії оцінює, наскільки великі потреби підприємства з перерахованих пунктів і потребує політика в перегляді.

З політики слід, чи буде підприємство готове до ризикованих та кризових ситуацій, пов’язаних з браком активів. Найчастіше трапляється така неприємна ситуація: виробничі лінії простоюють, так як компанія не має достатнього обсягу сировини для коректної діяльності. Відбувається це або з-за боргів, або із-за дефіциту товару у постачальників. Передбачити ризики складно, найбільш ефективний для цього механізм – прописування у договорі ситуацій, коли одна з сторін порушує умови, та санкцій, які настають за таких обставин.

Як поліпшити

Удосконалення управління оборотними активами зазвичай відбувається в два етапи:

  • розрахунок нормативів;
  • оцінка ліквідності.

Спершу обчислюють для кожного різновиду оборотних активів окремо нормативне значення. Починають з авансируемых в запаси грошей, а також з тих, які зберігаються в банку в грошовому вираженні, і дебіторської заборгованості. Конкретні величини вибирають, аналізуючи, в якому обсязі передбачається продавати товари і як великий для них життєвий цикл.

Що стосується другого етапу, то в якості передустановки розглядають, що всі оборотні активи деякою мірою ліквідні, але основне завдання розроблюваної політики – підвищити загальний рівень до норми, щоб фінансові зобов’язання організації були забезпечені повною мірою. Це повинно поширюватися на плановий період (зазвичай – фінансовий рік).

На прикладі

Політика управління оборотними активами торгової компанії переслідує своєю метою підвищення ліквідності при обліку того, що оборотні активи можна розділити на наступні групи:

  • готові активи (в касі, на рахунку і інші гроші в розпорядженні організації);
  • активи у формі, яку можна швидко привести до грошової (коротка дебіторська заборгованість);
  • активи у формі, для якої рівень ліквідності оцінюється досить низьким (запаси товарів, сировини, предметів з швидким зносом і невеликий цінністю).

Оптимізоване управління оборотними активами передбачає формування графіка платежів, уточнення обсягів обороту, на підставі чого робляться висновки про те, наскільки великими повинні бути готові активи. Виявляється сума називається неснижаемой.

Рентабельність як робочий інструмент економіста

Політика управління оборотними активами зазвичай розглядає рентабельність як метод підвищення ефективності роботи підприємства. Не менш важливо це поняття і стосовно до оборотних активів.

Підприємство отримує прибуток, застосовуючи у виробничому процесі оборотні активи. Вони обслуговують господарську діяльність організації, в той же час окремі підвиди можуть стати джерелом прямого доходу. Мова йде про дивідендах, процентах, одержуваних при використанні активів компанії.

Щоб рентабельність оборотних активів була ефективним інструментом, була розроблена теорія, яка поділяє активи на групи:

  • джерела прямого доходу;
  • активи, що не дозволяють отримувати прямий дохід.

До перших відносять:

  • фінансові вкладення на невеликий період часу;
  • фондові інструменти;
  • кошти на розрахунковому рахунку, дозволяють отримувати прибуток відсотками.

Нічого не втрачаємо!

Ефективне управління оборотними активами передбачає заходи, спрямовані на мінімізацію втрат у виробничому процесі. При цьому потрібно розуміти, що певна ймовірність втрати властива будь-якої категорії оборотного активу.

Для грошових активів найнебезпечніший чинник – інфляція. Пов’язані з нею втрати можуть бути для підприємства дуже істотними. Якщо компанія вклала свої гроші в деяку фінансову структуру, втратити кошти можна з-за несприятливої ринкової обстановки і тієї ж інфляції. Заробляючи кошти, передаючи їх на умовах позики нужденним, фірма ставить себе в залежність від клієнта, який може не повернути гроші в строк, або зовсім не потурбуватися їх поверненням. Крім того, ця особа може стати банкрутом. Знову ж, для цієї ситуації властива залежність від інфляції. Нарешті, якщо мова йде про активи, поміщених в сировину і товари, що знаходяться на складах компанії, то тут збитки можуть бути спровокованими природними причинами.

Із-за перерахованих причин управління оборотними активами необхідно організувати таким чином, щоб звести ймовірність подібних втрат до мінімуму. Найбільшої уваги заслуговує фактор інфляції.

Чому це значимо?

Відмінні особливості, властиві більшої частини сучасних російських компаній:

  • оборотні кошти – це близько половини активів або навіть більше;
  • застосування оборотних коштів ефективно дозволяє домогтися більшої прибутковості підприємства при менших ризики;
  • раціональність дозволяє виключити ситуацію дефіциту грошей.

Організація управлінського процесу вимагає чимало часу і сил, тому для коректного рішення цієї задачі на великому підприємстві необхідний фахівець, відповідальний за це питання. Кожен день в оборотні активи вкладаються різні суми, які потрібно регулярно контролювати, інакше грошові потоки не будуть використовуватися ефективно і раціонально.

А от якщо вдасться налагодити процес, тоді прибуток підвищиться при невеликій ймовірності комерційного ризику. Організація справ допомагає визначити рівень відповідальності за обігові кошти.

Аналіз – це теж інструмент

Аналіз оборотних коштів починається не з поточного періоду, а йшов перед ним. Фахівці вивчають динаміку змін засобів, що перебувають в обороті, а також обчислюють темпи, властиві для цього часу середнім сумами. Виявляється співвідношення в середньому оборотних активів і реалізації. Аналітики отримують дані про те, як змінюється питома вага обігових коштів.

Далі необхідно проаналізувати, яким чином змінюються обсяги запасів підприємства, дебіторської заборгованості, а також обчислити, наскільки великі залишки активів у грошовому вираженні. Тут дані отримують з поточної обстановки в фірмі. Виявляють співвідношення з тим, як швидко змінюється обсяг виготовлення і продажу послуг, товарів.

Потрібно проаналізувати для окремо взятих підвидів оборотних коштів є швидкість їх обороту. Дані виявляють на тлі загальних показників по фірмі. Це дає розуміння циклів:

  • виробничого;
  • фінансової;
  • операційного.

Фахівці визначають, як велика тривалість кожного з циклів.

Нарешті, виявляють рентабельність оборотних коштів, розглядають джерела фінансування і те, наскільки великий у кожного з них питома вага відносно загальної величини динамічних фінансів. Це дозволяє сформулювати, як великі і який характер мають фінансові ризики, обумовлені структурою оборотних коштів.

Такий аналіз дозволяє зробити висновки про те, наскільки ефективно в організації управляють оборотними активами. Крім того, аналітики виявлять, які слабкі місця і за якими напрямками – майбутнє компанії. Це допоможе підвищити ефективність виробництва в цілому.

Що буде грати суттєву роль?

У деяких випадках оборотні кошти на підприємстві присутні в значенні меншому, ніж нормативний. Для таких випадків характерно, що потреби компанії не задовольняють рекомендованим. Як збільшити обігові кошти?

Перший інструмент – довгострокові позики. Якщо таких мало, можна отримати ще один, так як сучасна структура економіки доводить: довгострокові кредити вигідні для компаній, які планують працювати довгий час. Зокрема, йому властиві невисокі процентні ставки, а також довгий період відшкодування. Ще один результативний інструмент – іммобілізація, коли гроші переводять у необоротні активи. Правда, таке можна зробити з одним застереженням: якщо це не шкодить виробничому процесу. Якщо активна частина зберігається, в деяких випадках буває вигідно закрити довгострокові фінансові вкладення, принаймні, у випадку, коли аналіз показує, що вони не грають в загальній грошовій картині значущої ролі.

Розумним є збільшення власного капіталу через Статут. При цьому також рекомендовано зменшити дивіденди, резерви, запас нерозподіленого прибутку. Агресивна політика компанії і точний облік витрат дозволять підвищити рентабельність підприємства в цілому.

Допускається зменшення дебіторської заборгованості. Цей варіант пов’язаний з певним ризиком, так як частина клієнтів можуть просто «втекти», тому вдаватися до нього рекомендовано тільки в крайньому випадку. На допомогу тут приходять наступні методики:

  • факторинг;
  • вексельний облік;
  • спонтанне вкладення грошей.

Не поспішайте!

Перш ніж вживати заходів, що дозволяють оптимізувати оборотні активи, вивчіть ринок, на якому ви працюєте. Лише після цього можна «рубати з плеча». У першу чергу це стосується відстрочених платежів. Звичайно, скорочення середньої тривалості може принести компанії деяку вигоду, але тут важливо не втратити більше, ніж отримати. Оцінюючи відстрочки, зверніть увагу: як співвідносяться показники приросту обороту і збитків, спровокованих відстрочками? Можливо, ці значення приблизно рівні, тоді ризик абсолютно не виправданий.

Працюючи над поліпшенням структури оборотних активів, проаналізуйте свою клієнтуру. Серед них напевно знайдуться сумнівні покупці, які не поспішають виконувати взяті на себе зобов’язання. Селективна робота з клієнтами призводить до значно кращих результатів, ніж узагальнення політики для всіх контрагентів разом. Частіше нагадуйте дебіторам, не звертають увагу на строки, що час вже вийшло – це може дати хороший результат. Шукайте також такі можливості, які допоможуть поліпшити контакт з клієнтами і мінімізувати обсяг угод з недобросовісними покупцями. Для цього в першу чергу слід налагодити всередині фірми взаємодія комерційного і фінансового відділів.