Ст. 153 ЖК РФ Обовязок по внесенню плати за житлове приміщення і комунальні послуги

У ст. 153 ЖК описується перелік осіб, які несуть обов’язок по оплаті комунальних послуг і житлового приміщення. З якими нюансами вони стикаються?

Які послуги оплачуються?

Законодавство виділяє дві групи платежів, які лягають на мешканців квартир.

Якщо проаналізувати ст. 153-155 РК, в структуру платежів включається:

• плата за наймання соціального (державного або муніципального) житла;
• плата за комунальні послуги;
• плата за утримання житлового будинку;
• внески на капітальний ремонт.

Що включається в кожну групу?

Перша категорія зачіпає громадян, які отримали житлове приміщення від органів влади в силу потреби і нездатність самим вирішити свою житлову проблему. Плата за оренду муніципального житла є символічною і не обтяжує громадян.

Комунальні послуги – це опалення, газопостачання, водопостачання та водовідведення, а також електроенергія, що постачаються для особистих потреб громадян.

Утримання будинку – діяльність ТСЖ або спеціалізованих підприємств по управлінню житловими будинками, загальним майном власників. Сюди включаються і витрати на комунальні послуги у зв’язку з його змістом.

Внески на капітальний ремонт збираються на окремому рахунку, відкритому за рішенням співвласників будинку, або в загальному регіональному фонді. Акумульовані кошти витрачаються відповідно до цільової програми.

Ці речі зачіпають всіх, хто перерахований до ст. 153 ЖК.

Ціни за послуги

Оплата послуг регулюється законодавчими нормами по багатьом аспектам:

• формула розрахунку тарифу;
• норми споживання;
• обов’язок держави допомагати малозабезпеченим громадянам шляхом виплати субсидій.

Центральні влади дають рекомендації або встановлюють межі, в рамках яких призначається ціна за послуги. Крім того, враховується стан місцевості. Наприклад, громадяни, які проживають в не газифікованих районах, здійснюють оплату електроенергії за зменшеними тарифами.

Громадяни, що живуть в сільських районах, оплачують лише водопостачання. Водовідведення у них відсутній.

Внески на капітальний ремонт

Їх оплату забезпечує власник, що живуть в муніципальному житлі звільняються від обов’язку. Джерелом фінансування є використання загального майна будинку, наприклад передача приміщень в оренду.

Виняток передбачено для приватних власників будинку, фонд якого сформовано, з них внески не збираються. Воно зачіпає і власників будинку, визнаного аварійним.

П. 2 ст. 153 ЖК прямо посилається на пункти, що стосуються збору коштів на капітальний ремонт.

Оплата державного житла

Що говорить стаття 153 ЖК? Обов’язок оплачувати послуги пов’язана з низкою обставин. Так, на мешканців державного або муніципального житла вона лягає з дня підписання договору найму.

Закон передбачає цілий ряд варіантів отримання житла від держави, але схема покладання обов’язку по оплаті комунальних послуг єдина.

До заселення утримання будинків фінансується за рахунок коштів бюджету.

Нюанси в кооперативі

В кооперативі трохи по-іншому. Ст. 153 ЖК пов’язує обов’язок платити з днем надання житла. Мається на увазі рішення загальних зборів або керівництва кооперативу, в залежності від того, як управляється кооператив. На його основі закон зобов’язує сторони підписати договір найму. Угода вже є вторинним документом. Чому?

Ордер на вселення в державне чи муніципальне житло діє обмежений час, рішення кооперативу – ні. Крім того, в кооперативах часто не укладають угоду про оренду. Адже його діяльність спрямована, насамперед, на придбання житла громадянами у власність.

Власник, сплативши пай, стає власником, і оплата нараховується і проводиться у тому ж порядку, що і у випадку з приватною власністю.

Придбання житла у власність

У 2017 році держава нарешті вирішив не обмежувати терміни приватизації житла. Чому? Одна з причин – власник повністю оплачує комунальні послуги та утримання будинку. Участь держави мінімальна. До того ж виникає обов’язок сплати податків на власність.

Часто житло передається з боргами по комунальних платежах. Ціна в такому разі зменшується на суму боргу за послуги сторони або іншим чином регулюють ситуацію. Якщо цього не було зроблено, всі борги автоматично переводяться на нового власника, та стягувати їх з нього.

При вселенні в муніципальне житло борги залишаються за колишнім мешканцем.

Останні два пункти засновані на інших положеннях законодавства, а не на п. 2 ст. 153 ЖК РФ.

Відповідальність забудовників

Згідно ст. 153 ЖК РФ в новій редакції, будівельна компанія або замовник несуть відповідальність за сплату комунальних послуг з того дня, як підписано акт введення будинку в експлуатацію.

Якщо квартири передаються іншим особам, вже вони несуть фінансову відповідальність, підписавши акт передачі. Компанії просять людей швидше підписувати документи, щоб, як кажуть їхні представники, не доводилося оплачувати чужі витрати.

Поспішно поставлена підпис позбавляє права вимагати усунути недоліки, які мають явний характер. Право на усунення або оплати компенсації зачіпає лише приховані дефекти, які неможливо було виявити при первинному огляді квартири.

Як платити

У ст. 153 ЖК РФ з коментарями постійно робиться посилання на ст. 155. Вона досить докладно регулює питання з оплатою.

Які терміни? Гроші за поточний рахунок повинні перераховуватися не пізніше 10 числа наступного місяця. Законодавством або рішенням керуючої організації можуть встановлюватися інші дати.

Рахунок виставляється шляхом відсилання паперової квитанції або в електронній системі.

Лист надсилає підприємство-постачальник послуги чи мешканець роздруковує її з сайту, а потім по ній робить оплату в касі відділенні банку. Все більше громадян воліють застосовувати інтернет-технології. Тепер достатньо зробити кілька натискань кнопок на комп’ютерній клавіатурі, щоб перевести гроші зі своєї картки на рахунок компанії.

Дані з лічильників вносяться також через всесвітню мережу, періодично житло мешканця відвідують контролери, збирають свідчення з метою звірки.

Інформація надходить на сайті компанії або в єдину інформаційну систему, організовану на рівні регіону, потім робляться нарахування.

Постачальники зобов’язані заздалегідь формувати відомості про розміри нарахувань, щоб громадяни і організації відповідно до ч. 2 ст. 153 ЖК РФ мали можливість забезпечити своєчасну оплату.

Нюанси нарахувань

Комунальні служби зобов’язані організувати правильний облік спожитих послуг і обгрунтоване нарахування. Якщо виникає плутанина, на які відомості спиратися? Перевага згідно із законом віддається електронним системам.

Тим не менш, якщо клієнт надасть квитанції або виписки з банківського рахунку, то відділи або центри, що займаються нарахуванням, зобов’язані враховувати їх при перерахунку. Цікаво, що банківська система дублює систему збору інформації про об’єм спожитих послуг. Тому питання про те, який базі даних віддавати перевагу, цілком закономірний.

Тарифи затверджуються владою, якщо послуга надається ТСЖ, тариф дозволяється знижувати за рахунок переліку послуг, в яких будинок не потребує. Однак є мінімум, від якого не можна відмовитися.

Хто несе відповідальність за будинок?

Управління спільним майном може забезпечуватися керуючою організацією, обраної зборами або призначеної органами влади, якщо власники не зробили свій вибір.

Якщо ж рішення прийнято, то укладається договір про управління, в ньому перераховується перелік послуг, які будуть надаватися, і ціна.

Власники мають право створити ТСЖ або іншу організацію, на яку покладено обов’язок щодо управління будинком. Так, наприклад, продовжують існування житлові кооперативи, створені до того, як пайовики стали повноправними власниками.

Закон дозволяє створення інших спеціалізованих керуючих організацій.

Таким чином, оплата комунальних послуг – не така проста тема, як хотілося б.