ПДВ прийнятий до відрахування: проводка в бухгалтерському обліку

Відрахування ПДВ — це не пільга, а механізм, обумовлений природою самого податку. Він є непрямим — перераховується продавцем до бюджету, а потім включається в ціну реалізованої ним продукції. Кожен постачальник водночас є покупцем, оскільки набуває необхідні для своєї діяльності матеріали, сировину, обладнання, товари та послуги. А значить, як і будь-який покупець, сплачує своїм постачальникам у ціні товарів і послуг згаданий податок. Його ще називають «вхідним». Ось його суму і можна за певних умов прийняти до відрахуванню.

Що значить прийняти ПДВ до відрахуванню

Відняти вхідний податок значить зменшити на суму свої зобов’язання з цього податку. Іншими словами, сума заявленого вирахування віднімається із суми нарахованого ПДВ. Підставою для цього є рахунки-фактури, в яких виділена сума податку. У вхідних рахунках-фактурах, тобто в тих, що організація або ПІДПРИЄМЕЦЬ отримує від своїх постачальників, фігурує сума вхідного податку. Її при виконанні всіх вимог можна заявити до відрахуванню. У вихідних рахунках-фактурах, тобто тих, які виставляє сам суб’єкт при реалізації, виділяється нарахований податок. Сума податку до сплати складе різницю між ними:

• ПДВ до сплати = ПДВ нарахований ПДВ до відрахуванню.

Таким чином, податок до відрахування зменшує розмір податку, що підлягає перерахуванню в бюджет у звітному періоді. Якщо ж вирахування більше нарахувань, виникне сума ПДВ до повернення з бюджету.

Перш ніж розповісти про порядок обліку ПДВ, прийнятого до відрахування, і проводці в бухгалтерії, розглянемо його умови та інші нюанси.

Обов’язково заявляти вирахування

Потрібно врахувати, що застосування вирахування — право платника податків, але не обов’язок. Якщо з якоїсь причини він вважає недоцільним зменшити податок до сплати, він може не заявлятися про вирахування. Наприклад, нерідко це практикується для того, щоб уникнути «негативного» податку, тобто суми до повернення з бюджету. Справа в тому, що цей процес супроводжується серйозною податковою перевіркою, а на це добровільно піде не будь-яка компанія або ПІДПРИЄМЕЦЬ.

Щоб цього не допускати, вхідний податок до відрахування можна в поточному періоді не приймати. Цю операцію можна перенести на будь-який інший період протягом трьох найближчих років. Ще один варіант — заявити в поточному періоді лише частину суми вхідного податку до відрахування, а решту залишити на наступні періоди. Такий спосіб також дозволено законодавством.

Коли податок дозволено відняти

Законодавство встановлює певні умови, за яких ПДВ можна зарахувати. Почнемо з того, що це дозволено тільки організаціям і підприємцям, які визнаються платниками цього податку. Всі інші суб’єкти не віднімають вхідний податок навіть тоді, коли бувають змушені сплатити його. Наприклад, при виставленні рахунку-фактури з зазначеної окремим рядком сумою податку.

У тих же суб’єктів, кому відрахування можна, для цього повинні виконуватися такі умови:

• товари та послуги, за якими податок приймається до відрахуванню, повинні бути оприбутковані, тобто прийняті до обліку;
• вони застосовуються для здійснення діяльності, яка підпадає під ПДВ;
• є в наявності рахунок-фактура, виставлений постачальником при придбанні цих товарів (послуг), і в ньому виділена сума ПДВ.

ПДВ прийнятий до відрахування: проводки

Для відображення податку в бухгалтерському обліку застосовується рахунок 19. Що ж стосується ПДВ, прийнятого до відрахування, в проводках бере участь рахунок 68, оскільки це взаємовідносини з бюджетом за податками. Щоб зрозуміти, що мова йде про розглянутому податок, зазвичай до рахунка 68 відкривають відповідний субрахунок.

Як у бухгалтерському обліку відображається вхідний податок і його вирахування, пояснимо на прикладі. ТОВ «Ромашка» застосовує основну систему оподаткування. Для здійснення торговельної діяльності у звітному періоді воно набуло у постачальників товари на суму 236000 рублів, у тому числі ПДВ 36000 рублів.

Насамперед, вхідний ПДВ відображається за дебетом рахунка 19:

• Дт 19 — Кт 60 (Розрахунки з постачальниками) — 36000 рублів.

Якщо прийнято рішення зарахувати вхідний податок, то на його суму робиться запис:

• Дт 68 — Кт 19 — на суму податку, яку вирішено зарахувати.

Зазначена вище запис і є проводка «ПДВ прийнятий до відрахування».

Якщо у звітному періоді у ТОВ «Ромашка» нарахований ПДВ у сумі менше 36000 рублів, то заявляти вирахування недоцільно, інакше виникне податок до відшкодування, тобто повернення з бюджету, його можна залишити на інший квартал або заявити частково — на суму нарахованого податку.

Зазначена вище бухгалтерська запис застосовується для вирахування ПДВ по будь-яким цінностям. Наприклад, якщо ТОВ «Ромашка» займалася б виробництвом і закуповувало матеріали, проводка «ПДВ прийнятий до відрахування» була б аналогічною.

Невычитаемый податок

Проте вхідний податок може бути прийнятий до відрахування не завжди. Вище ми згадували умови, які повинні виконуватися, але інколи цього не відбувається. Наприклад, поряд з основною оподатковуваної ПДВ діяльністю, організація проводить операції, що не обкладаються цим податком. У цьому випадку податок до відрахування не приймається. Якщо йдеться, наприклад, про матеріали, то буде зроблена така бухгалтерська запис:

• Дт 10 — Кт 19 — на суму невычитаемого ПДВ.

Що означає така проводка? ПДВ, не приймається до відрахуванню, включений у вартість матеріалів.

Оскільки можуть купуватися не тільки матеріали, але й інші цінності, то рахунок 19 в цій проводці може кореспондувати і з іншими рахунками. Наприклад, якщо придбані товари, то проводка матиме вигляд: Дт 41 — Кт 19.

Невычетаемый податок за активами, які будуть застосовуватися для забезпечення роботи організації, можна списати проводкою: Дт 29 — Кт 19.

Якщо організація здійснює додатковий вид діяльності, неоподатковуваний ПДВ, то податок з придбаних для неї активів можна списати так: Дт 23 — Кт 19.

Буває, що сума податку в документах виділена, але рахунок-фактура загублений або ж не був отриманий. Тоді податок можна списати на інші витрати: Дт 91 — Кт 19.

Відновлення раніше вычтенного податку

Буває, що ПДВ за придбаними активами спочатку приймається до відрахування, але потім доводиться його відновлювати. Типовий приклад — отримання передоплати. Якщо постачальник приймає до відрахування податок з авансу, то після відвантаження він повинен цю суму відновити. Робиться проводка на відновлення ПДВ, раніше прийнятого до відрахування: Дт 60 — Кт 68.

Другий приклад — суб’єкт з ОСНО переходить на спрощений податковий режим. Йому слід відновити податок по залишках товарів і основних засобів, якщо він приймався до відрахуванню. За таких обставин доцільно зробити такий запис: Дт 91 — Кт 68.

Таким чином, відновлений податок акумулюється за кредитом рахунку 68 і збільшує зобов’язання організації перед бюджетом.

Висновки

Отже, коли ПДВ прийнятий до податковому відрахуванню, проводка має вигляд:

• Дт 68 (субрахунок для обліку ПДВ) — Кт 19.

При цьому не грає ролі, звідки взявся вычитаемый податок. Варто врахувати, що ПДВ можна відняти не завжди — для цього повинні виконуватись певні умови. Якщо податок до відрахування не приймається, він зазвичай збільшує вартість придбаних об’єктів. Також існують випадки, коли раніше вычтенный ПДВ повинен бути відновлений.