Особистий сервітут у римському праві

Задоволення потреби

Потреби, наведені в попередній главі, були задоволені за допомогою двох шляхів. З’явилася можливість укласти усний договір безпосередньо з сусідом про прийняття з його боку певного зобов’язання на користь даного власника землі. Наприклад, зробити так, щоб він взяв на себе обов’язок давати власнику земельної ділянки виїзд і вихід через свою ділянку на громадську дорогу або ж зобов’язався забезпечувати йому по десять відер води щодня. Як не дивно, подібний шлях виявився не зовсім надійним, адже такого роду зобов’язання носило виключно особистий характер (особистий сервітут римського права з’явився саме на цій основі). Так, якщо власник землі, який погоджувався прийняти на себе зобов’язання наведене, реалізовував свою землю, то подальше користування нею безпосередньо з боку сусіда тривало виключно за умови дозволу та згоди нового громадянина.

Таким чином, задоволення основних потреб, серед яких отримання води, випас худоби або ж виїзд на громадську дорогу, потрібно було організувати більш міцним і надійним способом (незалежно від зміни власника сусідньої земельної ділянки).