Необхідна оборона і крайня необхідність: схожість і відмінність

Право і обов’язок

Необхідна оборона і крайня необхідність виступають як стану, які в загальному випадку ні до чого не зобов’язують суб’єкта. У кожного громадянина є можливість використовувати своє право. Однак за відмову від нього законодавство не встановлює ніякої відповідальності. Між тим, є ряд винятків. Певні категорії осіб зобов’язані користуватися цим правом у відповідних випадках. Це, зокрема, стосується співробітників пожежної служби, військових, поліцейських, працівників інших підрозділів ОВС та інших громадян, чия професійна діяльність пов’язана з ситуаціями, в яких вони повинні забезпечити захист чиїм-небудь і своїм інтересам.

Специфіка посягання

Необхідна оборона і крайня необхідність мають місце у конкретних умовах. Законом передбачається, що дії суб’єкта можуть визнаватися правомірними за наявності серйозного посягання або небезпеки. У даному випадку мається на увазі, що погроза повинна виникнути, існувати і не закінчитися. При завершеному або ймовірне в майбутньому посягання або небезпеки необхідна оборона і крайня необхідність не можуть виникати. Для правомірності заподіяння шкоди погроза повинна бути реальною. Вона повинна існувати не тільки в уявленнях захищається або чинного в крайній необхідності, але і в об’єктивній дійсності.