Недійсність заповіту, зміна і скасування заповіту. Підстави недійсності заповіту

Важливий момент

Посилання на те, що зазначення в ст. 1132 Кодексу на необхідність забезпечити найбільш повну реалізацію передбачуваного волевиявлення померлого закон допускає врахування обставин, які знаходяться за межами змісту заповіту, навряд чи можна вважати обґрунтованою. Це обумовлено рядом міркувань. Зокрема, вказівка, наведене вище, відноситься до систематичного варіанту тлумачення тексту, в рамках якого тлумач ґрунтується виключно на пунктах заповіту. Крім того, при наведеному припущенні можливості більш розширеного роз’яснення суті змісту волевиявлення надавалися б і нотаріуса, і виконавцю. Це, в свою чергу, законом не допускається.

Недійсність заповіту в Римському праві

В першу чергу слід дати коротку характеристику спадкування в давній час. Як заповіт визнавалося не будь-яке розпорядження власністю, а лише те, в якому зазначався наступник. Класична доктрина вимагала, щоб призначення наводилося на початку волевиявлення. Вказівка наступника виступало в якості суттєвої частини розпорядження. Випадки недійсності заповіту мали місце, якщо у волевиявленні були вичерпні вказівки про те, кому і яка частина майна переходить, але поіменного визначення спадкоємців не було. Тим не менш призначенням наступника розпорядження могло і не вичерпуватися. У заповіті могли призначатися опікуни над малолітніми наступниками, міститися відмови.