Міжнародні правові акти: види, принципи та норми

2

Всі права та обов’язки, які є у населення будь-якої країни, закріплені в статтях нормативно-правових актів держави. Однак деякі питання регулюються нормами міжнародного права, які закріплені в міжнародно-правових актах. Що це за документи, якими особливостями вони володіють? Про це більш детально далі.

Загальне поняття

Міжнародно-правовими актами є абсолютно всі письмові документи, які мають офіційний характер і були коли-небудь підписані різними (щонайменше двома) державами чи іншими представництвами, які являють собою суб’єкти міжнародного права. До таких документів також належать договори і різні угоди.

Ті акти, які у своєму змісті зачіпають сферу прав людини, нерідко характеризують як міжнародні стандарти, так як на їх підставі прописуються конституції різних країн та інші закони. Крім того, норми, представлені в законодавствах держав, не можуть ні в якій мірі суперечити тим самим міжнародним стандартам.

Яскравими прикладами міжнародних правових актів про права людини є резолюції міждержавних організацій, а також всілякі домовленості (Гельсінський Заключний акт, документи Копенгагенської і Віденської зустрічей ОБСЄ). Крім цього, найбільш відомим документом такого типу є Загальна декларація прав людини, яка була прийнята в післявоєнний період – в 1948 році.

Особливості

Всі міжнародні правові акти мають деякі особливості, які об’єднують їх. У першу чергу кожний документ такого характеру прописаний у відповідності з чітко встановленою міжнародним законодавством формою, і всі вони утворюють єдину систему міжнародного права. Крім цього, кожен міжнародно-правовий акт покликаний регулювати особливий вид суспільних відносин – ті, які виникають між двома і більше державами. У процесі створення таких нормативних актів важливий факт досягнення суб’єктами певної узгодженості один з одним. Інакше документ не буде відповідати таким принципам міжнародного права, як добровільність укладення угод і партнерство.

Кожний нормативний акт міжнародного характеру має особливу мету, яка досягається шляхом мирної угоди і співробітництва. Коло осіб, на який поширюються норми такого акту, в обов’язковому порядку прописується в його змісті – як правило, такими є народ і нація.

Як і у випадку з багатьма іншими законами, нормативні правові акти міжнародного характеру підлягають обов’язковому виконанню. У зворотному випадку порушник повинен бути підданий покаранню, яке призначається в ході міжнародного судового розгляду. Крім того, що акти даного характеру забезпечують позитивні тенденції в процесі роботи держав між собою, вони також запобігають розвиток негативних, шкідливих для суспільства відносин, і в разі необхідності регулюють світові та внутрішньодержавні конфлікти.

Захист прав і свобод людини також передбачена у змісті таких документів, що особливо простежується в міжнародних правових актах про права людини. Своїм змістом акти закликають держави до виховання у населення поваги до закону і права.

Принципи міжнародних актів

Основні принципи міжнародних правових актів – це норми, що лежать в основі кожного законодавчого акта, який видається в рамках міжнародного законодавства. Будь-який акт, який підписується представниками різних країн-учасників міжнародного співтовариства, повинен повною мірою відповідати даним положенням. Як правило, такі принципи стосуються всіх сфер міжнародного життя і являють собою певний критерій законності інших норм і фактичного поведінки окремих країн.

Якщо говорити в загальних рисах, то принципи міжнародних конвенцій і правових актів передбачають незастосування будь-якого виду сили або погроз з боку будь-якої держави по відношенню до іншого. Крім цього, вони передбачають сумлінне виконання всіх норм, які зазначені в міжнародних договорах і угодах.

Основним принципом міжнародних правових актів є дотримання основних прав і свобод людини, а також їх повагу. На підставі норм, представлених в міжнародному законодавстві, всі народи мають повне право самовизначатися і бути рівноправними. Крім цього, всі країни повинні бути суверенними і рівними один перед одним.

Одним з важливих принципів, передбачених у нормах міжнародного права, є непорушність кордонів будь-якої держави. Він чітко простежується в нормах щодо територіальних правових питань.

У багатьох статтях міжнародних правових актів чи документів передбачається виключно мирний шлях вирішення будь-якого роду конфліктів, які можуть виникати як між країнами, так і на території будь-якої держави. Крім цього, міжнародне законодавство передбачає неприпустимість втручання з боку інших держав у справи, які належать до компетенції окремої країни.

Система міжнародних правових актів

У міжнародному праві, як і в будь-якої іншої галузі, є чітко визначена система актів, що складається з декількох типів документів, у вигляді яких можуть бути подані нормативні правові документи.

В даній системі лідируючі позиції займають міжнародні звичаї. Безсумнівно, це одна з найважливіших складових цієї групи, так як саме в звичаях здавна закладається сприйняття права і зобов’язань світовою громадськістю. На підставі раніше прийнятих традицій, як правило, будується законодавство кожної країни.

Міжнародні договори і угоди також мають важливе значення в системі міжнародних правових актів. Причому, як відзначають професійні юристи, з них чільні позиції мають тільки ті акти, які були прийняті на двосторонній основі. Багатосторонні конвенції також мають важливе значення в даній галузі, вони по своїй важливості в загальній системі прирівнюються до договорів і угод.

Велике значення в системі міжнародного права також мають важливі судові рішення, а також доктрини, які були прийняті тільки висококваліфікованими спеціалістами в галузі міждержавних відносин.

Види міжнародних правових актів

Всі документи міжнародного характеру діляться на кілька типів. Серед них розрізняють багатосторонні і односторонні. Серед видів міжнародних правових актів дуже часто окремою групою виділяють ті, що видаються великими міждержавними і регіональними організаціями, прикладом якої може послужити ООН. Проте за загальними правилами їх все ж таки відносять до багатосторонніх актів.

Остання група актів міжнародного характеру – це документи, видані міжнародними організаціями та політичні угоди, які відносяться до неправових форм актів і не є юридично обов’язковими. Однак, незважаючи на це, кожен документ такого типу носить рекомендаційний характер і має певну морально-політичну силу.

Багатосторонні акти

Яскравим прикладом багатостороннього міжнародного акта є договори, які укладаються між двома і більше державами. Норми, які прописані в таких документах, мають виключно пряму дію на визначений у статтях документа коло суб’єктів. Всі положення, які є в міжнародно-правових законодавчих актах, є пріоритетними навіть по відношенню до права, чинного всередині кожної країни.

Основним прикладом такого типу документів можуть послужити договори, які, як правило, укладаються між певними країнами-учасниками організацій. Всі їх норми є обов’язковими для виконання, в іншому випадку винна держава підлягає покаранню у відповідності з міжнародним законодавством.

Крім міжнародного договору, також є й інші документи, що видаються міжнародними організаціями на багатосторонніх засадах – це конвенції і пакти. Сила міжнародних правових актів такого типу спрямована на певні сфери діяльності держав-учасників. Прикладами таких можуть послужити Конвенція ООН з морського права, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Пакт про громадянські і політичні права, а також Віденська конвенція про дипломатичні зносини.

Односторонні акти

Велику увагу в міждержавних відносинах приділяється правовим актам міжнародного права, виданим на односторонніх засадах. Серед них особливе значення мають ті, які виражають якусь позицію держави щодо певного факту. Прикладами таких можуть бути протести, відмови або визнання. Всі умови, які прописуються в такому документі, визначаються виключно самою державою, яка його приймає. Ніяка інша країна не несе ніяких зобов’язань щодо цього акта.

Основні акти про права людини

В міжнародно-правових нормах практично завжди містяться обов’язкові для виконання права людини. Вони повинні повністю дотримуватися іншими країнами в процесі написання законів і конституцій. Дане правило було враховано і в процесі написання Конституції РФ.

Міжнародний правовий акт про громадянські і політичні права (прийнятий в 1966 році) чітко прописав основи виборчої системи для більшої частини всіх суверенних держав, які на даний момент є на просторах планети. Крім нього також дуже важливими і широко використовуваними в юридичному середовищі є такі документи, як Загальна декларація прав людини (1948), а також міжнародний пакт про культурних, економічних і соціальних правах (1966 р.).

Що стосується заборони геноциду, то це питання регулюється такими основними правовими актами міжнародного права, як Конвенцією про попередження геноциду і покарання за нього (1948), а також Міжнародною конвенцією про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (1966 р.). Подібний документ, який забороняє утиск жінок у будь-якій формі, був виданий трохи пізніше – в 1979 році.

Статут ООН

У міжнародному праві Статут ООН вважається основоположником усіх норм, передбачених цією галуззю законодавства. Всі держави, що входять до складу міжнародного співтовариства визнають його як документ, основний співробітництво між країнами в галузі захисту прав людини і громадянина. Деякі професійні і висококласні юристи дають даного документу ще одна назва – “квазиконституция міжнародного співтовариства сучасного типу”.

На превеликий жаль, сам текст такий “квазиконституции” не містить повного переліку всіх гарантованих міжнародним законодавством прав і свобод людини і громадянина. Однак вони повною мірою закріплені в тексті іншого не менш важливого для громадськості закону – у Загальній декларації прав людини.

В її основному тексті міститься такий момент, як обов’язковість поваги до гідності і честі людини і особистості, а також необхідність забезпечення будь-якою державою захисту прав і свобод кожного представника населення. Для досягнення таких цілей всі держави-учасники міжнародного співтовариства повинні вести спільну роботу на договірних засадах, яка повинна давати позитивні результати і перешкоджати виникненню конфліктів на світовій арені.

Загальна декларація прав людини

Даний документ був прийнятий після закінчення Другої Світової Війни, в 1948 році. У ньому повною мірою прописаний перелік прав і свобод, якими повинен бути наділений кожна людина і громадянин, який проживає на території будь-якої країни-члена світового співтовариства.

На сьогоднішній момент така Декларація – це основний документ, на підставі якого пишуться конституції країн, закони, а також деякі інші документи, в тексті яких відображаються основні права і свободи людини. У деяких країнах Європи норми міжнародного правового акта з такою назвою використовуються для професійного тлумачення законодавчих актів, зміст яких розкриває права людини і громадянина. Що стосується Російської Федерації, то деякі постанови Конституційного Суду країни також містять у своєму тексті положення, засновані на статтях цієї Декларації.

Пакт про громадянські і політичні права

Даний документ був прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН у 1966 році. З того моменту його положення є обов’язковими для виконання всіма державами, які складаються у світовому співтоваристві.

У статтях такого акта закріплені основні права, які послужили основою для написання політичних розділів конституцій багатьох суверенних держав. В основних положеннях цього документа чітко простежуються таки ідеї, як рівність усіх людей у користуванні своїми правами, незалежно від статевої або расової приналежності, а також матеріального достатку. Крім цього, положеннями даного Пакту категорично забороняється примусова праця, а також тортури і звернення, що виключає принципи людяності. Рабство та торгівля людьми також заборонені цим документом.

У перших статтях даного акта зберігається положення про те, що кожна людина, яка проживає на планеті, має невід’ємне право на життя, яке має реалізовуватися державою, захищає права і свободи осіб.

Інші важливі для сучасної громадськості поняття закріплені в Пакті про громадянські політичні права. До них належать: право на свободу совісті, слова та думки, збори профспілки або інші законні об’єднання, а також право на свободу вибору бажаного місця проживання і вільне пересування.

Конвенція про права дитини

Цей нормативний документ також має велике значення в загальній системі міжнародного права. Він був прийнятий у 1989 році. Що стосується загальних положень, прописаних у статтях цього документа, то вони спрямовані на надання та захист певних прав і свобод для осіб, які не досягли 18-річного віку.

Якщо розглядати цей документ загалом, то в основних його положеннях гарантуються права на ім’я з самого моменту появи дитини на світ, а також на свободу вираження своєї думки. Крім цього, в даній Конвенції закріплюється право дитини не розлучатися зі своїми батьками. Однак, відповідно до законодавством РФ, в тому випадку, коли батьки цієї дитини не мають права на будь-який контакт з ним (і навіть на спілкування), дана норма Конвенції для нього скасовується.

На підставі цього нормативного документа будь-яка дитина має право бути вислуханим у ході ведення судового засідання, але тільки в тому випадку, якщо по суті справи розглядаються питання, пов’язані з ним.

Пакт про економічні, соціальних і культурних правах людини

Це ще один важливий для міжнародної політики документ, прийнятий міжнародним співтовариством. У ньому прописані основні та невід’ємні права, а також свободи людини в економічній, культурній та соціальних галузях.

На підставі цього документа кожна людина, незалежно від своєї статевої приналежності чи кольору шкіри, може отримувати освіту, вступати в дозволені законодавством країни організації, а також створювати їх. Права на добровільну працю і можливість заробляти собі кошти для забезпечення гідного рівня життя закріплені у нормах міжнародного правового акта. Крім усього іншого, на підставі норм, представлених у статтях такого Пакту, всі трудящі громадяни мають можливість організовувати страйки і бути їх учасниками, однак дана дія має виконуватися виключно на підставі законодавства конкретної держави.

В тексті даного документа зустрічається таке поняття, як право на гідний рівень життя. Однак це поняття не розкрито. У зв’язку з цим явищем міжнародне співтовариство закликає визначати гідний рівень життя для населення своєї країни самостійно, виходячи з фінансових можливостей держави. Як наголошується в офіційному поясненні до цього акта, у перелік умов, що забезпечують гідний рівень життя, в обов’язковому порядку входять належну освіту, наявність одягу, харчування, а також можливість повноцінного розвитку людини як особистості.

Comments are closed.