Формування резервного фонду: джерела і використання

Правильно направити нерозподілений прибуток на формування резервного фонду – не така складна задача, як може здатися, хоча і вимагає певної обережності при оформленні документації. Необхідно направляти відрахування кожен рік до тих пір, поки фонд за величиною не зрівняється з заявленим у установчої документації. Для АТ стандартна величина річних відрахувань – 5% чистого прибутку або більше того. Таким чином, основне джерело формування резервного фонду – отримані підприємством кошти.

Особливості формування фонду

У класичному випадку резервний фонд формують, щоб мати запас на випадок аварії, відновлення, рятувальних робіт або інших подібних, спровокованих стихійними явищами, НС.

Часто непередбачені витрати не вичерпуються наведеним переліком. Порядок формування і використання резервного фонду передбачає виділення фінансування на організацію різних подій, не вписаних в плани фінансового року, але необхідних для проведення. Саме резервний фонд – основна можливість оплатити витрати, не прописані законами, бюджетними рішеннями, не зазначені в постановах виконавчої влади.

Багато чи мало?

З діючих нормативів випливає, що формування резервного фонду в РФ можливо без верхніх обмежень. Це правило поширюється і на бюджети суб’єктів, і на накопичення муніципалітетів. Відсутність обмежень прямо прописано в Бюджетному кодексі.

Якщо формування і використання резервного фонду організовано у відповідності з законом, то прибуток розподіляється зі строгими обмеженнями. Зокрема, не можна зробити резервний фонд розміром більше чверті статутного капіталу, так само як і не може бути менше 10% від цієї величини.

Скільки давати?

Про те, як багато виділяти грошей у фонд за один раз, рішення приймають спільно. Збирають всіх акціонерів товариства, хід заходу детально протоколюють, а за підсумками приймають рішення, потім деклароване внутрішнім наказом. У документі точно вказують, наскільки великі повинні бути відрахування, а також який порядок формування резервного фонду в цілому.

Виділяти гроші в сумі, встановленої у ході загальних зборів, доведеться кожен рік, поки накопичення у фонді не досягнуть вказаної в установчих паперах позначки. У 1997 році був виданий закон, який декларував, що формування коштів резервного фонду проводиться лише після сплати всіх податків на прибуток. З тих пір і донині це правило залишається незмінним.

Навіщо і чому?

Для чого потрібно формування резервного фонду підприємства? Основна ідея – створення такого об’єму запасних засобів, які можуть покрити незаплановані збитки АТ. Крім того, саме з РФ можна виділити потрібну суму, щоб заплатити дивіденди, на які виявилося недостатньо основний прибутку компанії. Якщо дивіденди були сплачені і гроші у фірми ще залишилися, можна направити їх на формування ще одного фонду резерву.

Найчастіше додатковий резервний фонд формують спеціально для забезпечення компанії запасами на випадок необхідності заміни обладнання. Щоб спрогнозувати, які розміри такого фонду допоможуть вийти без втрат при аварійній ситуації, в той же час не відкладати надто великі гроші, застосовують метод екстраполяції. Він полягає у прогнозуванні потреб на базі сформованих тенденцій. Порядок формування резервного фонду для заміни обладнання встановлюється внутрішніми документами.

Прибуток і запаси

Щоб спрогнозувати, наскільки великі будуть потреби в резервних грошах, необхідно застосовувати математичні методи. При цьому враховують заміну зношеного устаткування, а також можливість раптових поломок. Є кілька складних методик прорахунку коректного формування резервного фонду.

У керівництва підприємства (або зборів акціонерів) є достатньо влади, щоб спрямувати фінансові резерви фірми в децентралізовані резервні фонди. У той же час проводки формування резервного фонду обмежені обсягом статутного капіталу та прибутком. Витратна складова будь-якого бюджету завжди передбачає створення резерву. Фактично такою стає відокремленою частиною, розпоряджатися якої можуть тільки ті особи, кому видано спеціальні повноваження. Всередині організації такі декларуються у внутрішніх документах та статутної документації, а якщо мова йде про формуванні резервного фонду державного, то тоді повноваження й відповідальність виконавчої влади або самоуправленцах місцевого рівня.

Залежність і незалежність

Формування резервних фондів пов’язане з тим, наскільки велику заробітну плату необхідно платити на підприємстві. Отже, величина резерву залежить від виробничих потужностей. Резерв використовується в якості запасу на випадок, якщо на момент виплати авансу в касі бухгалтерії на рахунках компанії не виявиться потрібної кількості грошей. Якщо в компанії грошові проблеми тимчасового характеру або припинене виробництво, саме формування резервного фонду дозволяє уникнути втрати працівників. Найбільш актуально це на виробництві з яскраво вираженим сезонним ефектом, а також в період здачі виробленого продукту.

Про величинах відрахувань у резерв розповідає федеральний закон №208, прийнятий у 1995 році. Він присвячений особливостям функціонування акціонерних товариств, і там же порушені аспекти коректного формування резервного фонду.

Банки і страховики

Якщо мова про банківській структурі, то величину резерву та особливості відрахування коштів прописують у внутрішніх положеннях фінансової організації. Якщо документація регламентує, що можна направляти кошти компанії, що стягуються з чистого прибутку, в різні структури, тоді допускається відрахування грошей в резервний фонд, коли виявлені невикористані річні залишки. Крім того, обчислюють, наскільки велика чистий прибуток за попередні роки, на підставі цього приймають рішення про відрахування в поточному звітному проміжку.

Якщо говорити про страхових компаніях, то тут одним з основних показників стає нетто-ставка. Саме за рахунок неї страхові компанії можуть не сумніватися, що страхове відшкодування буде виплачено в повній мірі, якщо відбудеться зафіксований у договорі випадок. В резервний фонд відраховується достатньо коштів, щоб страхова компанія змогла розрахувати за всіма операціями.

Резерви: які бувають?

Коли компанія отримує певний прибуток, в першу чергу необхідно виплатити відсотки по кредитним програмам, а також сплатити членські внески та пайові накопичення. Залишилися після цих операцій гроші можна направляти в резервні фонди. Такі бувають різні, формуються з урахуванням специфіки організації, інстанції, відповідальної за створення фонду.

Один з найважливіших резервних фондів у будь-якій компанії створюється, щоб мати фінансові запаси на випадок необхідності покриття збитків, понесених через прострочень по кредитних платежах або списаних позик. Для формування цього резерву відраховуються гроші з кредитних відсотків, внесків членів товариства і пайових накопичень. Можна вилучити деяку суму від позик, списаних і погашених раніше. Обчислюючи розмір необхідного фінансового запасу, потрібно прочитати, наскільки велика дебіторська заборгованість організації, і взяти від неї певний відсоток. Наскільки він великий, зазначено в обліковій політиці, затвердженої керівником або зборами акціонерів.

Особливості використання резерву

Фінансові запаси, сформовані на випадок кредитних прострочень, необхідні для того, щоб мінімізувати пов’язані зі списанням позик втрати. Списують такі кредити, за якими прострочення становить 90 і більше днів. Резерв та його величина щодо дебіторської заборгованість дозволяють говорити про величину резервування.

Зазвичай в обліковій політиці прописують нормативи, дотримання яких гарантує фінансову стабільність компанії. Як правило, резервування підтримують на рівні 8%. Звідки брати гроші на відрахування в резерв, вирішують керівники організації, керівний склад. Вся інформація фіксується внутрішніми офіційними документами, а також відображається у звітності за рік, проміжної. Вивчаючи балансовий звіт, можна знайти в ньому інформацію про сформований резерв та проводках, за якими в нього були переведені кошти, в активах. Вказаний резерв в цілому та прострочена заборгованість окремо. Також обов’язково вказують, наскільки велика умовно списана заборгованість.

Специфіка розрахунків

Описана методика розрахунків не дозволяє встановити єдину величину резервного фонду на всі роки існування компанії. Розміри резерву плаваючі, визначаються тим, наскільки багато прострочень накопичилося в конкретний часовий період. Резерв формують, враховуючи, як великі списані позики, за якими прострочення перевищила три місяці. Для розрахунку беруть і величини тих позик, за якими було винесено судове рішення про відшкодування.

Коректна оцінка резервного фонду є обов’язковим для звітності. З неї можна робити висновки про те, наскільки щодо дебіторських боргів великі брутто, нетто.

Зобов’язання і резервування

Ще один незамінний резерв на будь-якому сучасному підприємстві – це запаси, сформовані для виконання зобов’язань. Мова йде про особисті заощадження власників паїв. Такий резерв потрібен, щоб покривати недостачі, сформовані при списанні та простроченнях за позиками. Джерела для формування резерву, як і в розглянутому раніше випадку – внески власників паїв, членські внески і чистий прибуток підприємства.

Резерв для забезпечення зобов’язань дозволяє встановити ліміт втрат індивідуального портфеля накопичень. Резерв зазвичай формують на п’ятивідсотковому рівні щодо особистих вкладень учасників у підприємство. Для розрахунку беруться показники за минулий бухгалтерський рік. Параметри, необхідні для обчислення максимальної величини резерву, відображаються в бухгалтерській документації у графі «Резерви, капітали».

Особливості резерву за зобов’язаннями

Щоб покрити збитки, спровоковані простроченими позиками, необхідно сформувати досить еластичний резерв. Прострочення групують, грунтуючись на періодах заборгованості, і збирають гроші, щоб відшкодувати можливі втрати, якщо в майбутньому доведеться списати ще якісь позики.

Виконання зобов’язань вимагає створення статичного резерву. Його величину обчислюють, аналізуючи, наскільки великі на кінець звітності ощадні портфелі. Формування резерву визначається вартістю такого портфеля, тісно пов’язаної з якістю дебіту. При зростанні резерву на випадок непогашення дебіторської заборгованості потрібно також нарощувати обсяги запасів для виконання власних зобов’язань.

Якість і кількість

Щоб особисті заощадження були максимально ліквідними, збори акціонерів або керуючий персонал компанії можуть прийняти рішення про спеціальні нормативи для резервного фонду. Таким чином коригується величина щорічної компенсації за користування коштами, а також призначаються інші суми, які доведеться витратити на оплату за завершаемым раніше терміну договорами.

Формуючи резерви підприємства, обов’язково враховують так звані сплячі паєнакопичення. До їх складу входять капіталізаційні, переведені в статус сплячих згідно з офіційним внутрішнім наказом по підприємству, підписаним генеральним директором. У пайовиків є право написати заяву, щоб бути зарахованими до активні члени управлінського складу. Тоді паєнакопичення переводять з резервних у капіталізаційні. Щоб тримати під контролем обсяги сплячих резервів, їх враховують у бухгалтерської звітності у графі «Резерви, капітали».

Фінансова взаємна підтримка

Ще один дуже важливий розділ резервів, що формуються за рахунок грошових запасів підприємства – взаємодопомога. Такий резерв створюють, якщо правління АТ видає відповідний наказ. Гроші витрачають на кредитні продукти, розвиток нових ідей, надання послуг взаємодопомоги, віддача від яких може бути лише у віддаленій перспективі.

При виданні наказу, для виконання якого формують резерв, відразу вказують, наскільки великим може бути запас. Обмежують ліміт перераховуються сум і терміни, в які повинні укладатися потенційно перспективні кредитні продукти. Також прописують максимальну тривалість очікування фінансової віддачі і ресурси, через які можна відшкодовувати втрати, якщо такі наздоженуть підприємство при участі в збитковою кампанії.