Формування резервного фонду: джерела і використання

Специфіка розрахунків

Описана методика розрахунків не дозволяє встановити єдину величину резервного фонду на всі роки існування компанії. Розміри резерву плаваючі, визначаються тим, наскільки багато прострочень накопичилося в конкретний часовий період. Резерв формують, враховуючи, як великі списані позики, за якими прострочення перевищила три місяці. Для розрахунку беруть і величини тих позик, за якими було винесено судове рішення про відшкодування.

Коректна оцінка резервного фонду є обов’язковим для звітності. З неї можна робити висновки про те, наскільки щодо дебіторських боргів великі брутто, нетто.

Зобов’язання і резервування

Ще один незамінний резерв на будь-якому сучасному підприємстві – це запаси, сформовані для виконання зобов’язань. Мова йде про особисті заощадження власників паїв. Такий резерв потрібен, щоб покривати недостачі, сформовані при списанні та простроченнях за позиками. Джерела для формування резерву, як і в розглянутому раніше випадку – внески власників паїв, членські внески і чистий прибуток підприємства.

Резерв для забезпечення зобов’язань дозволяє встановити ліміт втрат індивідуального портфеля накопичень. Резерв зазвичай формують на п’ятивідсотковому рівні щодо особистих вкладень учасників у підприємство. Для розрахунку беруться показники за минулий бухгалтерський рік. Параметри, необхідні для обчислення максимальної величини резерву, відображаються в бухгалтерській документації у графі «Резерви, капітали».