Зєднання кримінальних справ: підстави, порядок зєднання

Віктор Кузьмін
1 minute

У кримінально-процесуальному законодавстві закріплений порядок з’єднання і виділення кримінальних справ. Його наявність дозволяє істотно прискорити виробництво, забезпечити винесення обґрунтованих і законних рішень. Розглянемо докладніше підстави і порядок з’єднання кримінальних справ.

Загальні відомості

З’єднання кримінальних справ в одне провадження здійснюється щодо:

  • Одного суб’єкта, причетного до кількох діянь.
  • Кількох громадян, які є співучасниками одного/декількох посягань.
  • Особи, яка обвинувачується у заздалегідь не обіцяному приховуванні діянь, які розслідуються в рамках справи.

    • Зазначений перелік присутній у ч. 1 статті 153 КПК. У другій частині зазначеної норми закріплено ще одна підстава з’єднання кримінальних справ. Воно здійснюється в ситуаціях, коли суб’єкт, що підлягає залученню в якості обвинувачуваного, не встановлено, проте слідство має в своєму розпорядженні достатніми доказами вчинення одним громадянином або групою осіб кількох злочинів.

    Постанову про з’єднання кримінальних справ виносить прокурор.

    Тривалість виробництва визначається по справі, розслідування якого здійснюється довше за інших. При з’єднанні кримінальних справ строки слідства по іншим злочинам поглинається самим тривалим періодом. Додатково вони не враховуються. Відповідне положення закріплено частиною 4 статті 153 КПК.

    З’єднання кримінальних справ: особливості

    Даний інститут, закріплений кримінально-процесуальним законодавством, забезпечує об’єктивність, повноту і всебічність розслідування. Уповноважений орган має право (але не повинен у всіх випадках) об’єднати декілька (два і більше) справи в одному. Безумовно, для цього мають бути підстави, встановлені статтею 153 Кодексу.

    Повнота, об’єктивність, всебічність розслідування не повинні суперечити іншим кримінально-правовим принципам. Зокрема, реалізація обвинуваченим правом на захист можлива виключно від конкретного, індивідуального звинувачення. У разі безперервного, нескінченного вивчення злочинного минулого позбавило б громадянина цього права.

    Прагнення до розкриття всіх діянь, до яких причетні всі суб’єкти, що не узгоджується з правом бути судимим без невиправданих затримок. Необґрунтоване з’єднання кримінальних справ може призвести до затягування процесу, порушення встановлених законом строків не тільки розслідування, а й судочинства, а також перебування громадянина під вартою.

    Сучасний погляд на проблему

    Необхідно сказати, що в чинному КПК у порівнянні з Кодексом РРФСР дещо змінилися пріоритети з’єднання кримінальних справ. У колишньому законодавстві воно виступало правилом, а в сучасному – виключенням з правил.

    Це пов’язано з тим, що в чинному КПК не використовується принцип об’єктивної істини. У сучасному законодавстві інститут повернення матеріалів на додаткове розслідування судом скасовано, а порядок з’єднання кримінальних справ – ускладнений.

    Виходячи з положень Кодексу, обов’язок встановити істину покладається на прокурора і слідчі органи. Відповідно, вони наділяються правом з’єднувати справи. За те, що матеріали не будуть об’єднані, у КПК не передбачено ніякої відповідальності. Навпаки, необґрунтоване з’єднання кримінальних справ може спричинити визнання доказів недопустимими і, отже, скасування вироку.

    Специфіка доказування

    Зазвичай для з’єднання кримінальних справ необхідно підтвердження причетності осіб до злочинів. У зв’язку з цим об’єднання матеріалів здійснюється після оформлення постанови про притягнення громадян в якості обвинувачених. Як виняток з’єднання можливо у відношенні підозрюваних і навіть невстановлених суб’єктів.

    Разом з тим не слід забувати про презумпцію невинуватості. Згідно з цим принципом, особа не може вважатися винним до вступу вироку в дію. У зв’язку з цим, на думку ряду експертів, при з’єднанні справ некоректно говорити про причетність обвинуваченого або (тим більше) підозрюваного до скоєння злочину, як це зроблено в 1 частині 153 норми КПК. Фахівці вважають, що норми положення слід тлумачити обмежувально. Зокрема, експерти пропонують говорити не про вчинення суб’єктом злочинів, а про наявність у нього процесуального статусу підозрюваного/обвинуваченого по декількох справах.

    Нюанси

    У другій частині норми йдеться про можливості з’єднання матеріалів, зібраних у відношенні невстановлених суб’єктів, якщо є докази вчинення діяння тим же громадянином (або тими ж особами). В якості підтвердження можуть служити предмети, що вказують на специфічний спосіб вчинення посягання. Наприклад, може бути виявлена приналежність банкнот до однієї партії фальшивих грошей.

    В якості особливого різновиду з’єднання матеріалів може виступати об’єднання зустрічних заяв в одне провадження в рамках справи приватного обвинувачення.

    Обмеження

    З’єднання справ з підстав, не закріпленим у 153 статті, не допускається. Приміром, заборонено об’єднання при спільності злочинних наслідків, необережності дій осіб, що не були співучасниками тощо

    В якості ключового умови для з’єднання виступає наявність порушених виробництв (розслідуваних злочинів). З цього випливають такі положення:

  • Не можна з’єднати справи, припинені і призупинені без їх поновлення або скасування відповідної постанови.
  • Якщо при розслідуванні буде виявлено нове діяння (за яким спочатку справу відкрито не було), необхідно за правилами статті 146 КПК винести рішення про порушення справи, а потім об’єднувати їх в одне провадження.
  • Якщо спочатку було розпочато переслідування у відношенні до певного суб’єкта, а в ході розслідування були виявлені співучасники, перед з’єднанням необхідно також порушити справу в відношенні цих осіб.

    • Важливий момент

    Розслідування діяння без порушення справи вважається істотним порушенням кримінально-процесуальних норм. Воно буде визнано не відповідним законом навіть у разі, коли замасковано об’єднанням або винесенням постанови про відкриття іншого виробництва.

    Наприклад, справу порушено у відношенні суб’єкта, який порушив порядок носіння зброї. В рамках цього виробництва встановлюється вина цього громадянина в інших діяннях. Після цього особі пред’являється обвинувачення, яке не пов’язане з обставиною, на підставі якої було порушено справу. Така практика не відповідає букві закону.

    Особливості винесення постанови

    Для з’єднання справ прокурор повинен прийняти відповідний акт. Постанову може виноситися за клопотанням дізнавача або слідчого.

    Питання, що стосується приєднання однієї справи до іншої, може вирішуватися і в разі згоди на відкриття провадження за правилами статті 146 КПК.

    Терміни

    Правила їх обчислення закріплюються частиною 4 статті 153. Строки перебування особи під вартою регламентуються 94, 100 і 109 нормами Кодексу.

    Період розслідування прирівнюється до часу виробництва тієї справи, у якого він найбільший. При цьому дата порушення значення не має.

    Правила 4 частини статті 153 забезпечують створення умов для протиправних дій з термінами проведення слідства. Приміром, за попередніми оперативними даними, громадянин скоїв три крадіжки. Але слідчий не відкриває усі справи одночасно або безпосередньо одне з трьома епізодами. Він спочатку збуджує провадження по першому злочину, а через 2 місяці – його зупиняє. Відразу ж у цей день слідчий відкриває справу по другому епізоду. Потім також зупиняє його. Після цього здійснює ті ж дії стосовно третьої крадіжки. Після закінчення терміну по останньому злочину всі справи з’єднуються, а термін слідства встановлюється в 2 місяці. За фактом ж на переслідування вже було витрачено півроку.

    Аналогічний порядок обчислення давностного періоду, встановленого вказівкою Генпрокурора від 1996 р. (в ред. 1999 р.), був визнаний недійсним і не підлягає застосуванню за рішенням ВС від 1999 р.

    Додатково

    Правила, закріплені статтею 153 КПК, можуть використовуватися і при з’єднанні справ в рамках публічного обвинувачення в судочинстві. У ч. 7 31 норми Кодексу прямо дозволено виділення, а у 33 статті – не виключено з’єднання. Об’єднання справ, по суті, в цьому випадку буде являти собою створення виробництва одного з декількох, відкритих відокремлено.

    Досить часто слідчий в ході здійснення оперативно-розшукових заходів по одному діянню виявляє ознаки інших злочинів, скоєних обвинуваченими/підозрюваними. Але в цьому випадку відсутні підстави для відкриття нових справ і об’єднання їх в одне. У такій ситуації припустимо розслідування в рамках наявного виробництва та інших, знову встановлених епізодів протиправної діяльності одного суб’єкта.

    Висновок

    З’єднання справ за обвинуваченням суб’єкта у причетності до кількох злочинів в одне виробництво забезпечує можливість слідчому, а згодом і суду провести повну та всебічну оцінку обсягу і характеру протиправних дій громадянина. Відповідно, це гарантує призначення винному справедливого покарання.

    Позитивний момент в даному випадку полягає в тому, що у разі розслідування декількох діянь, до якого причетний один і той же громадянин, в рамках одного виробництва немає необхідності кожен раз збирати інформацію про його особу та інші характеризують матеріали. Службовець, який веде слідство, може швидше встановити контакт з обвинуваченим/підозрюваним, створити більш сприятливі умови для виявлення і вивчення його зв’язків, кола спілкування, ймовірних спільників, покровителів. Всі ці обставини, безумовно, сприятливо впливають на хід розслідування не тільки першого, але й інших злочинів, до яких причетний один громадянин.

    Згодом з’єднані в одне провадження справи набувають певну структуру, впорядкованість. Це істотно полегшує судовий розгляд. Доказова база при цьому поповнюється тільки необхідними матеріалами. У справі не дублюються раніше виявлені відомості, встановлені обставини. За рахунок цього суд отримує можливість у повній мірі оцінити об’єктивну сторону злочину і винести належний постанову.