Зєднання кримінальних справ: підстави, порядок зєднання

Сучасний погляд на проблему

Необхідно сказати, що в чинному КПК у порівнянні з Кодексом РРФСР дещо змінилися пріоритети з’єднання кримінальних справ. У колишньому законодавстві воно виступало правилом, а в сучасному – виключенням з правил.

Це пов’язано з тим, що в чинному КПК не використовується принцип об’єктивної істини. У сучасному законодавстві інститут повернення матеріалів на додаткове розслідування судом скасовано, а порядок з’єднання кримінальних справ – ускладнений.

Виходячи з положень Кодексу, обов’язок встановити істину покладається на прокурора і слідчі органи. Відповідно, вони наділяються правом з’єднувати справи. За те, що матеріали не будуть об’єднані, у КПК не передбачено ніякої відповідальності. Навпаки, необґрунтоване з’єднання кримінальних справ може спричинити визнання доказів недопустимими і, отже, скасування вироку.

Специфіка доказування

Зазвичай для з’єднання кримінальних справ необхідно підтвердження причетності осіб до злочинів. У зв’язку з цим об’єднання матеріалів здійснюється після оформлення постанови про притягнення громадян в якості обвинувачених. Як виняток з’єднання можливо у відношенні підозрюваних і навіть невстановлених суб’єктів.

Разом з тим не слід забувати про презумпцію невинуватості. Згідно з цим принципом, особа не може вважатися винним до вступу вироку в дію. У зв’язку з цим, на думку ряду експертів, при з’єднанні справ некоректно говорити про причетність обвинуваченого або (тим більше) підозрюваного до скоєння злочину, як це зроблено в 1 частині 153 норми КПК. Фахівці вважають, що норми положення слід тлумачити обмежувально. Зокрема, експерти пропонують говорити не про вчинення суб’єктом злочинів, а про наявність у нього процесуального статусу підозрюваного/обвинуваченого по декількох справах.