Зєднання кримінальних справ: підстави, порядок зєднання

Важливий момент

Розслідування діяння без порушення справи вважається істотним порушенням кримінально-процесуальних норм. Воно буде визнано не відповідним законом навіть у разі, коли замасковано об’єднанням або винесенням постанови про відкриття іншого виробництва.

Наприклад, справу порушено у відношенні суб’єкта, який порушив порядок носіння зброї. В рамках цього виробництва встановлюється вина цього громадянина в інших діяннях. Після цього особі пред’являється обвинувачення, яке не пов’язане з обставиною, на підставі якої було порушено справу. Така практика не відповідає букві закону.

Особливості винесення постанови

Для з’єднання справ прокурор повинен прийняти відповідний акт. Постанову може виноситися за клопотанням дізнавача або слідчого.

Питання, що стосується приєднання однієї справи до іншої, може вирішуватися і в разі згоди на відкриття провадження за правилами статті 146 КПК.

Терміни

Правила їх обчислення закріплюються частиною 4 статті 153. Строки перебування особи під вартою регламентуються 94, 100 і 109 нормами Кодексу.

Період розслідування прирівнюється до часу виробництва тієї справи, у якого він найбільший. При цьому дата порушення значення не має.

Правила 4 частини статті 153 забезпечують створення умов для протиправних дій з термінами проведення слідства. Приміром, за попередніми оперативними даними, громадянин скоїв три крадіжки. Але слідчий не відкриває усі справи одночасно або безпосередньо одне з трьома епізодами. Він спочатку збуджує провадження по першому злочину, а через 2 місяці – його зупиняє. Відразу ж у цей день слідчий відкриває справу по другому епізоду. Потім також зупиняє його. Після цього здійснює ті ж дії стосовно третьої крадіжки. Після закінчення терміну по останньому злочину всі справи з’єднуються, а термін слідства встановлюється в 2 місяці. За фактом ж на переслідування вже було витрачено півроку.

Аналогічний порядок обчислення давностного періоду, встановленого вказівкою Генпрокурора від 1996 р. (в ред. 1999 р.), був визнаний недійсним і не підлягає застосуванню за рішенням ВС від 1999 р.