Заочне провадження в цивільному процесі: підстави, умови, порядок

Заочне провадження в цивільному процесі розроблено з метою економії часу суду та інших учасників процесу при неявці відповідача в суд. Воно має свої особливості, час від часу в практиці застосування даних норм виникають труднощі і проблеми.

Що воно собою являє

Заочне провадження в цивільному процесі – інститут законодавства, створений для прискорення розгляду справ при неявці відповідача. У науці досі точаться суперечки, чи є ці норми формою спрощеного виробництва чи ні.

Перехід до заочного розгляду забезпечується лише в порядку позовного провадження. При цьому необов’язково, що процес завершиться заочним рішенням. Значення даного інституту полягає у вирішенні проблеми неявки відповідачів. Цікаво, що судді не завжди використовують обговорювані норми з об’єктивних і суб’єктивних причин.

Ніякого поняття заочного провадження в цивільному процесі не дано, всі визначення носять виключно науковий характер. Втім, наявних норм законодавства достатньо, щоб розібратися в їх сутності.

Законодавчі норми

Заочного провадження в цивільному процесі присвячена глава 22 ЦПК. У ній описуються:

• умови переходу до розгляду заочного виробництва, обмеження у застосуванні цього порядку;
• принципи розгляду збирання і дослідження доказів;
• особливості винесення заочного рішення;
• правила оскарження акта, винесеного в заочному порядку.